Сліпий Кобзар на високій могилі ― це символ,

витворений не так поетичною уявою, як нашою історією.

Можливо я живу уже віки, перелітаючи з планети на

планету, з планет на сонце, на зірки, на мит

По той

бік річки, напроти сосни, заходило сонце, пославши на воду од берега й до берега

шматок червоного полотна.

Твій

батько, Галю, мудрий чоловік

Вже тиха

осінь ходить берегами, на вербах трусить листячко руде.