І

хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв

(Т. Шевченко)

Столітнії очі,

як зорі, сіяли, а

Не жаль мені ні

села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка (І.

Мабуть,

така вже доля філософів, бо й Сократова жінка не раз наминала йому боки

(І. Нечуй-Левицький)

То не хмара – біла пташка хмарою спустилась над царем тим мусянджовим і

заголосила (Т. Шевченко)