Міжнародно-правова теорія і практика засвідчують, що нейтральність не зводиться лише до неучасті у військових діях - інакше було б неможливо відрізнити нейтральну державу від невоюючої, адже як для першої, так і для другої характерна неучасть у військових діях. Нейтральна держава не бере участі в них за своїм статусом, а невоююча держава - через те, що вона прийняла відповідне рішення, і цей вибір збігається у більшості випадків із зобов'язаннями не застосовувати силу в міжнародних відносинах.