Хлопець виснажившись задрімав на стільці.

А проте у Настиному серці, мов павутиння, снувався смуток (М. Коцюбинський).

Прости їй Боже, нерозумний сміх! (Л. Костенко).

Довге волосся, скручене бубликом, розсипалось, і чорними звивистими струмочками розстелилося по плечах (Гр. Тютюнник).

Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий (М. Рильський).