Коли людина хоче чогось усім своїм єством, вона цього обов’язково досягне (Е. Андієвська).

Дерев'яний годинник у кухні показував на чверть першу, коли Степан зайшов у хату… (В. Підмогильний).

Коли усунути світло, кольори змінюються (Г. Кониський).

Мрію про час, коли всі зможуть довіряти одне одному.

Проте їхні сліди напевне збереглися як пережиток давніх часів… (за Ф. Вовком).

Про неї здається не згадується в інших джерелах з української історії… (за Ф. Вовком).

Не послухати й зробити навпаки йому не дозволяла совість.

Необхідно однак зауважити надзвичайно характерний факт.

На стінах запнуті рушниками висіли портрети всіх трьох Степанових дівчат… (Гр. Тютюнник).

Невисокі засніжені вали немов розлилися білими снігами (Р. Іванченко).

Віддавши листа хлопчисько вийшов з кімнати бараку і побачив яблуко з маленькими червоними яблучками (B. Кириченко).

Учитель наш ходив завжди у старому старанно випрасуваному костюмі (B.Підмогильний).

І трапляється у відрі поколихується весняна пелюстка світла або літній непотопельний віск або різьблений осінній багрянець (Є. Гуц.).