А ми з тобою – тільки двоє птиць, котрі летять між

мороком і сонцем (О.Пахльовська).

Дівчата засміялися, мов золоті горішки розсипалися

по клуні (Ю.Яновський).

Моя душа тулилася до слова, як ця трава до

монастирських стін (О.Пахльовська).

Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь

(М.Рильський).

Над зеленими нивами тремтіло гаряче повітря, неначе

хто тряс перед очима блискучим серпанком (М.Коцюбинський).