Взяв якось заступ і

лопату та й пішов у поле криницю

Я для вас рад жити, серця свого кров’ю рад ваше горе

змити (Франко)

Натомлені села вечеряти сіли, під грушами, вишнями і

небесами (Вінграновський).

Одні тільки бажання творити добрі діла й зосталися при

мені на все життя (Довженко).

Сьогодні сніг іти вже поривавсь (Костенко).

Просять тебе не втручатися в мої особисті справи

(Головко).

Священик звелів сидіти всім біля входу до підземелля,

до хутора послав хлопчиків (Бердник).

Кайдашеві дуже бажалось на старість полежати та

одпочити (Нечуй-Левицький).

Як научить байдужих почувати? (Українка)

І повезли до прийому чуприну голити (Шевченко).

Пора втрачати молоді примхи (О. Зеленчук). 

Нікого не слід роздивлятися надто уважно, прискіпливо (Ю. Андрухович). 

Немовлене важко гукнути (М. Воробйов). 

До скону свято вірити в добро (В. Стус). 

Можна листів не писати і  Господа не просити простити тебе за любов ... (О. Забужко). 

Бодай же вас, чорні брови, нікому не мати (Т. Шевченко). 

Тиша – ніби скло (Б. Олійник).

Сьогодні весело мені! (М. Рильський).

На самій вершині – цегляна башта на десять тисяч

відер води, а нижче – розлогі дуби, ясени, буки... (О. Гончар).

За байраком байрак, а там степ та могила

(Т. Шевченко).

Починало світати (Г. Григоренко).

 більш успішний, ладен змовчати, білий і чорний,  з шостого класу 

через  п'ять днів, відповідно до закону, червоний від сорому, спів пташок  

купити хліба, зроблено вчора, мати і батько, хотів читати  

прочитаний вчора, не читаючи книжку, незважаючи на негоду, бажаний гість 

 восьмеро учасників, будемо  писати, з усіма учнями, нема виходу 

дуже швидко, треба прочитати, зайшов зажурений, між високими соснами 

Кліпа очима-зорями небо (М. Коцюбинський). 

На високу пагорбі недалеко від села Коноплянки археологи знайшли давнє поселення (З журналу).

Найбільшою розрадою для матері став молодший син Івасик (А. Ворохта). 

Усі не могли відвести очей від  красуні Марусі (Р. Кращенко). 

Аж вранці дніпровські рибалки випадково натрапляють на цей безвесельний човен-стародуб (О. Гончар). 

В Путивлі-граді вранці-рано сумує, плаче Ярославна (Т. Шевченко). 

В полях минулого жовтіють копи нежатих днів мого життя (Є. Гуцало). 

Над  селом вибілюється місячна повінь (М. Стельмах). 

Над вікном звисало червоне мереживо дикого винограду (І. Вільде). 

Незабаром до нашої хати прийшов і Іван Марцинюк з  дружиною (О. Петрененко). 

семеро товаришів,  пішов спати, десяток зошитів, сльози роси

на три частини,  почав бачити, прийшов веселий,  половина шляху 

вищий за батька, сім зошитів, кожен з нас, щось велике 

хотів майструвати, нас всіх,  кожен з черги, колеса війни 

ми з тобою, вчить читати, багато людей, літр молока