Зоря,  вочевидь, росла, незабаром стала яскравою кулею, більшою від сонця (В. Дрозд). 

Стояв хмарний, однак, теплий осінній день (В. Шкляр). 

Ще з рік Іван так походив,  а відтак оженився (М. Коцюбинський).

Круг палацу, в розкішному парку, було крім того безліч культивованих тропічних декоративних рослин (Ю.Смолич). 

Воістину щасливими були мої дні серед любові та муз! (О.Гончар)

У будинку було воістину безліч свічок (С.Верес). 

Воістину наскільки збагатилася людська мова! (І. Багряний)

А відбувається воістину величезний і величний процес (В.Винниченко). 

Замість просоленої вітрами кепчини-млинця надів нового капронового бриля (О.Гончар). 

Замість ілюструвати чужі твори вона вирішила писати свої (І. Малкович). 

Надіслав замість відповіді дивний смайлик ( О.Баш). 

Спробував розгніватися але замість того почервонів розгублено (І.Багряний).

З саду віяло ласкавим теплим повітрям напоєним пахощами квітучих дерев (М.Старицький). 

Мій син грибок на двох тоненьких ніжках у перший раз пішов сьогодні в школу (М.Рильський). 

Сиве волосся спадало кружком по-козацьки (М.Коцюбинський).

Надбіг і майже відбігає вже не оглядаючись кучерявий червень (Є. Кротевич). 

Місяць освітив темне зморене денною спекою містечко (О.Сенченко). 

Ледве помітні в тумані сірі плавні непривітно шуміли (за М.Коц.).

Розжарене призахідне сонце забарвило ввесь світ символічним кривавим кольором (О.Довженко). 

На видноколі виростав на гористому дніпровському березі Київ (В. Дрозд).

Отож нищенням українського села досягалося нищення етносу (В.Савченко). 

Фактично святим був на всю хату один я (О.Довженко). 

І начебто все починалося буденно й звично (В.Білик). 

Нарешті Василькові пощастило схопитись за гілку (О.Донченко).