Він обтер мокре чоло рукавом свитки і глянув на небо, де ключем

пролетіли журавлі, курликаючи в блакитній високості (Ю. Яновський).

Саме вона, праця, є тією енергією, яка рухає крила народу – його

душу й думу (М. Подолян).

Ми

дивились довго, як колише вітер струни павутинь (за М. Рильським).

А

наше діло – все це прополоти, аби хоч крихту істини знайти

(Ліна Костенко).

 Тухольці загатили потік, щоб залити водою долину (І. Франко).