Людина відчуває свою слабість тоді, коли її

покидають надії (Б.Харчук).

В ті давні часи, коли йде наше оповідання, долина

не була поросла лісом (І.Франко).

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива

бездарність отари свої пасе (Л.Костенко).

Оце  і є той

випадок єдиний, коли найбільша мужність – утекти (Л.Костенко).

Щойно за Дніпром виткнулось сонце, в Січі раз, і

вдруге, і втретє стрільнула гармата (П.Панч).