Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться

явори (А.Малишко).

Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі,

задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок

(М.Хвильовий).

Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття,

чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть

кайданів, скованих на людей людьми (М.Коцюбинський).

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей

(Л.Костенко).

Прийшов з вербово-степових країв, де все таке

безмежне і зелене (Б.Олійник).