Питома вага вироблених в Україні найважливіших видів продукції промисловості в загальносоюзному обсязі на кінець п’ятирічки становила:

чавуну — 47,8%,

сталі — 30,6%,

прокату — 33,2%,

залізної руди — 53%,

вугілля — 30%.

Обсяг валової продукції промисловості всієї України на кінець 1950 р. збільшився в 4,4 раза і перевищив рівень 1940 р. на 15% у вартісних показниках (проте довоєнного рівня за фізичними обсягами було досягнуто лише в п’ятій п’ятирічці — 1951-1955 рр.)

Україна знову стала однією з провідних індустріальних країн Європи. Промисловий потенціал республіки поповнився низкою нових підприємств, було засновано нові галузі промисловості — автомобілебудівну, радіотехнічну.

Відбудовувалися школи, навчальні заклади. Відроджувалося медичне обслуговування. Кількість лікарняних ліжок у республіці на кінець п’ятирічки досягла майже 900 тис., що перевищило рівень 1940 р. Але й самовідданою працею медики не змогли забезпечити якісного обслуговування населення.

Продукція легкої промисловості у 1950 р. становила лише 79% рівня 1940 р., сільського господарства — 91%. Занедбаність легкої та харчової промисловості призвела до хронічного дефіциту багатьох необхідних товарів — взуття, продовольства, одягу тощо, життєвий рівень населення залишався вкрай низьким.

За роки четвертої п’ятирічки відновили роботу 22 доменні, 43 мартенівські печі та 46 прокатних станів, стало до ладу майже 130 шахт, почали працювати реконструйовані металургійні заводи: “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, Краматорський, Єнакіївський.

Повністю відбудовано Дніпрогес. Відновилися довоєнні потужності Зуївської, Харківської, Одеської та інших великих теплових електростанцій. У 1950 р. в Україні вироблялося більше електроенергії, ніж перед війною.

До початку 50-х рр. сільське господарство України було збитковим:

зменшилися посівні площі й поголів’я худоби;

знизилась урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва;

внаслідок великих втрат селянства за час війни основною робочою силою на землі стали жінки й підлітки;

головами колгоспів, директорами радгоспів ставали або некваліфіковані партійні чиновники, або демобілізовані воїни;

був відсутній принцип матеріальної зацікавленості;

існувала надмірна централізація керівництва сільським господарством;

для колгоспників не існувало відпусток, державних пенсій, гарантованої грошової платні.

 Великі обсяги експорту хліба і продуктів тваринництва за кордон. У 1946 р. було вивезено за кордон 1,7 млн тонн хліба, причому значна частина передавалася іншим державам безкоштовно у формі “братерської допомоги”.

СРСР надавав продовольчу підтримку країнам Східної Європи, навіть Франція отримала 600 тис. тонн зерна.

Позиція державно-партійного керівництва була злочинною, позаяк воно:

знало про злиденне становище в сільському господарстві України і не вжило запобіжних заходів;

нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів;

намагалося голодом придушити національну самосвідомість українців.

Незбалансована економічна політика державно-партійного керівництва у центрі й на місцях, нехтування сільськогосподарським сектором економіки.

Зменшення внаслідок війни посівних площ, занепад матеріально-технічної бази колгоспів, низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва, нестача спеціалістів та робочої сили. Ситуація ускладнювалася розоренням війною підсобних господарств колгоспників:

43% колгоспників на початку 1946 р. не мали корів;

20% — не мали жодної худоби, навіть птиці;

була надзвичайно низькою врожайність культур і в колгоспах, і на присадибних ділянках;

був надміру високим податок на городні культури, фруктові дерева, кущі ягідників тощо.

Посуха і неврожай 1946 р.

Посилення кримінального переслідування “розкрадачів хліба”, які згідно зі статтею 131 Конституції СРСР 1936 р. кваліфікувалися як “вороги народу”.

Тисячі колгоспників, у тому числі підлітків і жінок, було засуджено як “саботажників”, “розкрадачів соціалістичної власності”, “підривників основ соціалізму”.

4 червня 1947 р. президія Верховної ради СРСР прийняла указ “Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна”. За зрізання та збирання голодними людьми колосків передбачалося ув’язнення від 7 до 10 років із конфіскацією майна.

Грошова реформа здійснювалася за рахунок населення:

вилучалися заощаджені гроші;

повноцінний обмін стосувався лише вкладів в ощадних касах;

у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався у пропорції 1:1; вклади від 3 до 10 тис. крб. скоротили на третину, а вклади понад 10 тис. крб. — на дві третини.

Надмірно високі й нереальні плани хлібозаготівель, що мали постійну тенденцію до збільшення (у липні 1946 р. плани хлібозаготівель було збільшено з 340 до 360 млн пудів).

Він передбачав відбудувати розорені райони, підняти промисловість і сільське господарство, відродити культурно-освітню сферу, діяльність наукових установ і навчальних закладів за рахунок коштів "плану Маршалла".

Державна політика щодо сільського господарства була скерована на форсування виробництва сільськогосподарської продукції, необхідної для забезпечення фабрик сировиною, населення міст — продовольством, а також для покриття імпортних потреб ряду країн Східної Європи, хоча це досягалося ціною важкої, ручної, безплатної праці селян.

Капіталовкладення в легку промисловість становили лише 12%, в сільське господарство не перевищували 7% загального обсягу асигнувань.

Основні кошти держава спрямовувала на відбудову важкої промисловості за рахунок розвитку легкої промисловості, виробництва товарів народного споживання, розвитку соціальної сфери і сільського господарства, науки та культури, що асигнувалися за так званим залишковим принципом.

На розвиток важкої промисловості було спрямовано 88% усіх капіталовкладень. Пріоритетними галузями народного господарства було визнано:

вугільну промисловість,

електроенергетику,

металургійну промисловість,

машинобудування,

транспорт.

Завершувався розпуск загонів УПА.

Найбільший розмах боротьби.

Загони ОУН — УПА контролювали територію площею в 150 тис. кв. км із населенням до 15 млн душ; чисельність УПА становила більш як 100 тис. вояків.

Діяли великі формування УПА.

Створювалися нелегальні національно-державні структури, альтернативні органам більшовицької влади.

Була масовою моральна і матеріальна підтримка населення.

А. Мельник

С.А.Ковпак

Р. Шухевич

Т. Бульба (Боровець)

М. Кирпонос

3- Б

2- А

1-Д

4- В

2-В

1-А