К. Маркс

О. Шпенглер

Д. Белл

А. Тойнбі

П. Сорокін

розвинута структура

соціальних дотацій та послуг

дотримання звичаїв та традицій

розвинуте промислове виробництво

фінансовий капітал

інформаційні послуги

Г. Гегель,

К. Маркс

Л. Фейєрбах

П. Сорокін,

О. Шпенглер

І. Кант

А. Шопенгауер, Ф. Ніцше

«Людство», на думку О. Шпенглера, порожнє слово. Варто тільки виключити його, як на його місці виявиться

несподіване багатство форм. Замість лінійної схеми виявляється безліч культур.

Е.

 Дюркгейм стверджував, що суспільство – це реальність особливого

роду, що не зводиться до інших і впливає на людину на основі ідеї суспільної

солідарності, що базується на розподілі праці.

У своїй

12-томній праці «Дослідження історії» А. Тойнбі  висловлює свою прихильність «європоцентристській» або «західноцентристській» схемі історичного

процесу.

Найкращий

шлях розвитку цивілізації, на думку М. Данилевського, збереження своєї самобутності при використанні досвіду інших.

Якщо ж цивілізації нав'язують інші цінності, то наступає реакція відторгнення,

подібно до того, що буває при пересадці чужерідної тканини.

М.

 Вебер розглядав суспільство як взаємодію людей, що є продуктом

соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій.

На думку А. Чижевського, хід історії і долі народів в

основному визначаються ритмами космосу і сонячної активності.

К. Марксом була розроблена

діалектико-матеріалістична

концепція суспільства,

Прогрес світової історії  К. Ясперс розглядав як «прогрес в усвідомленні свободи». 

Він вважав, що у східному світі (тобто світі

древнього сходу) вільний один (деспот); у греко-римському світі вільний декотрі

(у рабовласницькому суспільстві є вільні громадяни, але є і раби); у німецькому

світі вільні всі. Німецький світ є вершиною розвитку всесвітньої історії

Ф. Фукуяма

Д. Белл

А. Тойнбі

О. Тоффлер

П. Сорокін

К. Ясперс

О. Шпенглер

А. Тойнбі

М. Данилевський

П. Сорокін

Д. Белл

А. Тойнбі

Ф. Фукуяма

О. Шпернглер

П. Сорокін

Д. Белл

А. Турен

З. Бжезинський

Й. Масуда

А. Тоффлер

Історія,

стверджує А. Тойнбі, є життям цивілізацій, прив'язаних до географічних умов, що

надають кожній цивілізації її неповторний вигляд.

П. Сорокін

вважає, що люди, які вступили в систему соціальних взаємин під впливом комплексу

чинників різної природи, тільки тоді стають суспільством, коли виявляються

здатними до вироблення суспільно прийнятних стереотипів поведінки, що

ґрунтуються на нормах і цінностях рівнозначних для всіх.

У роботі «Комп’ютопія» Масуда стверджує, що

інформаційне суспільство буде безкласовим і безконфліктним, – це буде

суспільство злагоди, з невеликим урядом і державним апаратом. На відміну від

індустріального суспільства, характерною цінністю якого є споживання товарів,

інформаційне суспільство висуває як характерну цінність час. У зв'язку з цим

зростає цінність культурного дозвілля.

К Маркс  пропонує розглядати історію як

послідовність хвиль, кожна з яких знаменує сукупність фактів і подій виключно

техніко-економічного порядку безвідносно до політичних інститутів суспільства,

що зумовлюють зміни способу життя, його цінностей.