“Любіть Україну у сні

й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її

солов’їну. Без неї – ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами...Любіть

Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами”

“Любіть Україну – у радості й

біді, у квітці калини, у співі пташині, у кожній дитині, у рідній землі, у

слові, що лине крізь покоління. Без неї – ми попіл, ми тінь без коріння, що

вітром розвіє пора... Любіть Україну душею єдиною – вона у нас вічна й свята!”

“Любіть Україну у світлі

зірок, у квіті весняного поля, у шумі дібров, у дзюрчанні поток – вона нам і

мати, і доля. Без неї – ні кроку, без неї – ні сну, лиш темрява й тиша

німіє...Любіть Україну в труді й вогню, у серці, що вірить і мріє!”

“Люби Україну у дні й у

ночах, в зелених садах і ланах, в промінні, що сяє в дитячих очах, у співі

пташин на світанках. Без неї – ми тінь, ми піщинка в пісках, що зникне від бурі

й зими... Люби Україну в думках і ділах, її оберігай – і живи!”

Емоційний прояв людини, що виражається у

вигляді сліз, ридань, стогонів або голосінь у відповідь на сильні почуття –

переважно смуток, біль, горе, але іноді й радість або зворушення.

Несвідома реакція людини на сумну або радісну

подію

- воду із стоячих водойм і

колодязів.

- воду з ключів, джерел, гірських і лісових

річок і струмків.

- з придорожніх канав,

калюж і воронок від снарядів і авіабомб.

безпосередньо на рану

5 … 7 см нижче поранення

більше ніж на 5 см вище поранення

йод

турнікет

шина

БНР

БЧВ

СВД