Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.

Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди.

Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям.

Вітер, скотившись із гір у долини, сховався в темних ярах i щось глухо бубонів високим скелям та глибоким ярам.

Навкруги рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане.

Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки.

Неук має велику перевагу перед освіченою людиною / він завжди задоволений собою.

Весело землі / цвіте красується цвітами садами темними лугами.

Усяк розумний по-своєму / один спочатку, а другий потім.

Прийде осінь / у засіках буде хліб золотий.

Подібнюйся пальмі / з міцно стиснутим скелею корінням вона прекрасно здіймається догори.

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

І пісня сонячна душа народу злетіла в небо плавна і дзвінка.

Дивлячись на людей усміхався й мій батько великий добрий чоловік.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Зупини її мить високу для моїх молитовних долонь.

екскурсоводом було наведено невідомі факти про неї.

усі експонати вразили нас своїм різноманіттям.

наші знання з історії були дуже доречними.

уважно слухайте гіда, робіть короткі записи.

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

Бійці сиділи деякий час задумавшись.

Похитуючись Соломія підійшла до столу.