промивання шлунку 

вуса підковою

схожий на матір 

бажання малювати 

дуже веселий 

капуста з грибами 

материне пальто

кава по-віденськи 

місто Львів 

летіла ластівкою

занадто добрий 

чверть на дев'яту 

вартий уваги 

ремонт телевізора 

кілька монет 

нещасний бідолаха

наші ідеали

красивий какаду

її книги

дуже солодкий

у новому кафе

зручне кімоно

на моєму трюмо

лікувальне зілля

у цьому трюмі

на передньому плані

на зеленому полі

біля самого обрію

мій протеже

смачна івасі

Океан степів застиг у полуденній сліпучості (О. Гончар). 

Для якої радості і втіхи кожний з нас приходить і росте? (Є. Плужник)

Від людського життя і навіть від життя цілих поколінь людей залишається на землі тільки прекрасне (О. Довженко). 

Степ і степ ожив без краю, аж до моря берегів... (М. Чернявський). 

Микола з товаришами мандрував з села, та не шляхом, а просто через поле межами (І. Нечуй-Левицький).

Щось каламутне осідало на серці (М. Коцюбинський). 

Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться

явори (А.Малишко).

Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі,

задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок

(М.Хвильовий).

Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття,

чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть

кайданів, скованих на людей людьми (М.Коцюбинський).

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей

(Л.Костенко).

Прийшов з вербово-степових країв, де все таке

безмежне і зелене (Б.Олійник).

Коли я у Київ прибуду і вийду на кручі Дніпра,

поллється в запилені груди цілюща ранкова пора (П.Воронько).

Якби-то далися орлинії крила, за синім би морем

милого знайшла (Т.Шевченко).

Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу

(О.Довженко).

Минуло два дні, відколи серед пустинної тундри став

мисливський намет (М.Трублаїні).

Що ж, правда завжди приємна, коли вона ламає

усталені звичаї і зриває полуду з очей (П.Панч).