компетентності й переваг

досвід та знання

суміщення та взаємозамінності

системності й взаємозалежності

безперервності та взаємозамінності

очікування послідовників щодо передбачуваності, чесності та відповідальності лідера

впевненість персоналу у правильності управлінських рішень

позитивне ставлення до стилю управління керівника

переконання працівників у професійній компетентності керівника

готовність підлеглих виконувати розпорядження без опору

поведінкових теорій

теорій взаємодії

ситуаційних теорій

характерологічних теорій

мотиваційних теорій

ситуаційне лідерство

трансформаційне лідерство

автократичне лідерство

адаптивне лідерство

харизматичне лідерство

сприймається і цінується як реальне втілення хороших моральних якостей: чесності, порядності, справедливості, доброзичливості, уважності до інших, готовності прийти на допомогу, тобто є носієм гуманних рис та якостей особистості

виділяється з групи за багатьма (діловими, моральними, комунікаційними, професійними та іншими) параметрами і в цілому сприймається як зразок для наслідування, оскільки у більшості випадків виглядає краще за інших

особливо не виділяється серед членів групи, він не є «прибульцем». Вивчення ділових біографій успішних лідерів показує, що такий лідер володіє певними загальними характеристиками, які властиві усім членам групи

завжди прагне виступати в ролі виразника інтересів своїх прибічників і групи в цілому, орієнтується на їх думку і діє від їх імені, користується авторитетом і довірою групи

той, що є найбільш «везучий» або такий, що випадково виявився на керівній посаді

готовий відстоювати те, в що вірить, і не схильний до поступок

ввічливий, попереджувальний, здібний до співпереживання

привертає до себе перш за все здатністю бачити нове, братися за вирішення проблем, які можуть показатися нерозв'язними і навіть небезпечними

дозволяє відкрито говорити те, що всім відомо, щоб відвернути увагу від своїх планів, що не афішуються

потреби колективу сприймає як свої власні і активно діє

виникає стихійно і займає ключові позиції з відкритої чи прихованої згоди групи

має послідовників і прибічників, яким вказує потрібний напрям

більшою мірою у своїх діях опирається на довіру, на визнання його як авторитету групи, члени якої з власної волі прислухаються до нього і вірять у його силу

має підтримку у вигляді делегованих йому офіційних повноважень і, як правило, діє в їх межах у конкретній функціональній сфері

покликаний регулювати міжособистісні стосунки у групі, які мають неформальний характер

що лідерство розуміється як форма соціального обміну, при якій кожна із сторін отримує певну вигоду

поділ всіх лідерів на трансакційних («ділових») і трасформаційних

те, що лідери повинні робити в певних ситуаціях

що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв’язку між лідером і ситуацією

що основна увага приділяється активній взаємодії лідера та підлеглих, а також підлеглих з лідером