козацтво;

дворянство.

духовенство;

селянство;

Аристотель

Сократ

Платон

Демокріт;

марксистсько-ленінська теорія.

французький матеріалізм ХVІІІ cт. (Д. Дідро, П. Гольбах, К.-А. Гельвецій, Ж.-О. Ламетри);

натуралістичні теорії ХІХ – поч. ХХст. (Ч. Дарвін, Г. Спенсер, Ш. Летурно, К. Каутський, П. А. Кропоткін);

позитивістські теорії ХІХ – поч. ХХ ст. (О. Конт, Е. Мах, Р. Авенаріус);

рюкзак

гаманець

саквояж

розум

Арістотель;

Епікур

Анаксагор;

Демокріт;

Гегесій;

Феодор.

Арістип;

Аннікерід;

етиком

мораліс;

етос

з громадянством, з честю вітчизни, з готовністю віддати за неї життя;

з особистістю самою по собі і з її воїнськими доблестями;

з почуттям спорідненості, з силою свого роду, солідарністю з ним;

із становими привілеями і почестями.

у діяльності релігійних організацій;

у невігластві людей;

у «неадекватних» формах вираження суспільних сил.

у невідповідному людській сутності способі людського існування;

совість поступово набувається людиною під впливом її життєвого досвіду;

совість окремої людини формується моральністю, яка існує в даному суспільстві.

совість притаманна людині з моменту її народження як у певній мірі божественній істоті, бо совість – це представниця бога, який судить усередині нас;

совість притаманна людині з моменту її народження, дана їй природою як природній істоті;