Жінка 55 років звернулась до лікаря зі скаргами на тривалу печію, що посилюється після їжі та в положенні лежачи, епізоди нічного кашлю, відчуття кислого присмаку в роті, однак також відзначає періодичні труднощі при ковтанні твердої їжі протягом останніх 2 місяців; в анамнезі — ожиріння, тривале вживання НПЗП; об’єктивно без суттєвих змін; лікар розглядає діагноз гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, однак наявність одного з симптомів змушує змінити тактику ведення; який саме симптом є «тривожним» і вимагає негайного дообстеження?

Пацієнт 60 років із фібриляцією передсердь постійно приймає варфарин; звернувся зі скаргами на носові кровотечі; лабораторно МНВ 4,8; гемодинамічно стабільний; відсутні ознаки масивної кровотечі; яка тактика є найбільш обґрунтованою на амбулаторному етапі?

Пацієнт 47 років із ожирінням та цукровим діабетом 2 типу проходить УЗД органів черевної порожнини; виявлено збільшення печінки з підвищеною ехогенністю без ознак портальної гіпертензії або вузлових утворень; біохімічно — помірне підвищення АЛТ та АСТ; лікар проводить диференціацію між некалькульозним холециститом, вірусним гепатитом та метаболічним ураженням печінки; який діагноз є найбільш імовірним?

Пацієнт 64 років із хронічною хворобою нирок звернувся зі скаргами на набряки, слабкість; при аналізі сечі за Зимницьким — відносна щільність сечі коливається в межах 1.009–1.011 протягом доби без значних змін; лікар розглядає різні варіанти порушення концентраційної функції нирок; який висновок є найбільш правильним?

Чоловік 63 років звернувся до лікаря загальної практики зі скаргами на епізоди стискаючого болю за грудиною, які виникали протягом останнього тижня при фізичному навантаженні, однак сьогодні вперше виник у спокої, триває вже близько 90 хвилин, супроводжується помірною задишкою, холодним потом та відчуттям тривоги; в анамнезі — артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, куріння, перенесений 5 років тому інфаркт міокарда без реваскуляризації; при огляді: АТ 150/85 мм рт. ст., ЧСС 88/хв, SpO₂ 96%; ЕКГ демонструє горизонтальну депресію сегмента ST до 1 мм у відведеннях V5–V6 без елевації, швидкий тропонін у амбулаторії негативний; пацієнт повідомляє, що після прийому нітрогліцерину біль частково зменшився, однак повністю не зник, і наполягає на амбулаторному веденні; з урахуванням організації допомоги на первинному рівні та ризик-стратифікації, яка тактика є найбільш обґрунтованою?

Пацієнт 42 років звернувся зі скаргами на слабкість, зниження працездатності, періодичне запаморочення; в анамнезі — хронічний гастрит; лабораторно: Hb 92 г/л, еритроцити 3,8×10¹²/л, MCV 72 фл, MCH знижений, феритин 10 нг/мл, при цьому ШОЕ помірно підвищена; лікар розглядає диференційний діагноз між залізодефіцитною анемією та анемією хронічного захворювання, враховуючи, що обидва стани можуть мати подібні зміни; який показник є найбільш вирішальним у цьому випадку?

Жінка 49 років звернулась до амбулаторії зі скаргами на раптову задишку, колючий біль у правій половині грудної клітки, який посилюється при глибокому вдиху, та серцебиття; за 3 дні до цього повернулась з тривалої поїздки автобусом (понад 10 год), відмічає незначний біль у правій гомілці; при огляді: ЧСС 112/хв, АТ 95/60 мм рт. ст., SpO₂ 88% на кімнатному повітрі, температура 37,3°C; аускультативно патологічних змін у легенях майже немає, ЕКГ — синусова тахікардія без специфічних змін; лікар має можливість призначити лабораторні тести, але результати будуть через кілька годин; враховуючи клінічну ймовірність стану та організаційні принципи амбулаторної допомоги, яка дія є найбільш правильною?