вхідний буферний підсилювач, ключ і повторювач напруги на виході.

вхідний буферний підсилювач, ключ, конденсатор пам’яті та повторювач напруги на виході.

вхідний буферний підсилювач, конденсатор пам’яті та повторювач напруги на виході.

ключ, конденсатор пам’яті та повторювач напруги на виході.

Найбільш точними є перемножувачі з керованим опором.

Найбільш точними є перемножувачі з керованим опором і зі змінною крутизною.

Найбільш точними є перемножувачі час-імпульсні та логарифм-антилогарифм.

Найбільш точними є перемножувачі зі змінною крутизною.

Перший закон Кірхгофа: сума всіх струмів, що сходяться в будь-якому вузлі, дорівнює нулю. При цьому знаки струмів беруться довільно.

Перший закон Кірхгофа: у будь-якому вузлі схеми сума всіх струмів, що входять у вузол, дорівнює рівна сумі струмів, що виходять з цього вузла, мінус одиницю.

Перший закон Кірхгофа: алгебраїчна сума всіх струмів, що сходяться в будь-якому вузлі, дорівнює нулю. При цьому знаки струмів беруться з урахуванням обраних напрямків струмів: усім струмам, спрямованим від вузла, умовно приписується знак «мінус», і відповідно усім струмам спрямованим до вузла умовно приписується знак «плюс».

Перший закон Кірхгофа: алгебраїчна сума всіх струмів, що сходяться в будь-якому вузлі, дорівнює нулю.

запам'ятовуючий конденсатор і два ключі, через один ключ на конденсатор подається вхідний сигнал, а через другий ключ зчитується вихідний сигнал.

запам'ятовуючий конденсатор і два ключі, через один ключ на конденсатор подається вхідний сигнал, а другим ключем розряджається конденсатор перед записом наступного вхідного сигналу.

запам'ятовуючий конденсатор і ключ, через який на конденсатор подається вхідний сигнал, а вихідний сигнал зчитується з конденсатора через повторювач напруги.

запам'ятовуючий конденсатор і три ключі; через один ключ на конденсатор подається вхідний сигнал, другим ключем розряджається конденсатор перед записом наступного вхідного сигналу, а вихідний сигнал зчитується з конденсатора через третій ключ.

вхідний опір набагато менший від вихідного опору джерела сигналу (R_вх<<R_дж) і вихідний опір набагато менший від опору навантаження (R_вих<<R_н).

вхідний опір набагато менший від вихідного опору джерела сигналу (R_вх<<R_дж) і вихідний опір набагато більший від опору навантаження (R_вих>>R_н).

вхідний опір набагато більший від вихідного опору джерела сигналу (R_вх>>R_дж) і вихідний опір набагато більший від опору навантаження (R_вих>>R_н).

вхідний опір набагато більший від вихідного опору джерела сигналу (R_вх>>R_дж) і вихідний опір набагато менший від опору навантаження (R_вих<<R_н).

один вхідний сигнал модулює амплітуду імпульсів, а другий – тривалість імпульсів; після усереднення такої імпульсної послідовності (фільтром низьких частот) отримується вихідний сигнал, що є пропорційним добутку вхідних сигналів.

один вхідний сигнал модулює амплітуду імпульсів, а другий – тривалість імпульсів, що призводить до вихідного сигналу, пропорційного добутку вхідних сигналів.

Модуляцією вхідними сигналами амплітуди та тривалості імпульсів отримується модульований сигнал, пропорційний добутку вхідних сигналів.

Один вхідний сигнал модулює амплітуду імпульсів, а другий – усереднює тривалість імпульсної послідовності, яка є добутком вхідних сигналів.

відношенню опору (R₂) від’ємного зворотного зв’язку, включеному між виходом і інвертуючим входом ОП, до опору (R₁), через який вхідний сигнал подається на інвертуючий вхід ОП, тобто K_U = -R₂/R₁.

відношенню опору (R₁), через який вхідний сигнал подається на інвертуючий вхід ОП, до опору (R₂) від’ємного зворотного зв’язку, включеному між виходом і інвертуючим входом ОП, тобто K_U = -R₁/R₂.

   відношенню опору (R₂) від’ємного зворотного зв’язку, включеному між виходом і інвертуючим входом ОП, до опору (R₁), через який вхідний сигнал подається на інвертуючий вхід ОП, плюс одиниця,  тобто

K_U =-(R₂/R₁+1).

    відношенню опору (R₂) від’ємного зворотного зв’язку, включеному між виходом і інвертуючим входом ОП, до опору (R₁), через який вхідний сигнал подається на інвертуючий вхід ОП, мінус одиниця,  тобто

 K_U =-(R₂/R₁-1).

При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз+N_j, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів, N_j - кількість незалежних джерел струму.

При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз+1-N_j, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів, N_j - кількість незалежних джерел струму.

При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз+1, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів.

При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз-N_j, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів, N_j - кількість незалежних джерел струму.