стверджує, що система поводить себе як одне ціле, якщо зміни

однієї зі змінних викликають зміни інших змінних;

відображає той факт, що стан системи — це функція як станів

її елементів, так і відношень (зв’язків) між ними;

стверджує, що при незмінних способах дії елементів спосіб

дії системи не змінюється, якщо змінюєься структура системи;

полягає в тому, що у складної системи наявні властивості, що

не можуть бути виведені з відомих властивостей елементів, які входять до її

складу;

дозволяє розглядати деякий об’єкт в якості системи без

безвідносно до конкретних властивостей та відношень;