ґрунтується

на тому, що аґреґовані характеристики багатьох стохастичних явищ та процесів,

що описуються в термінах систем, виявляються за умов слабозмінного середовища

статистично стійкими;

вимагає

невеликого об’єму спостережень, необхідного для достатньо надійної апроксимації

сумісного розподілу ймовірностей випадкового вектору як моделі системи;

розглядає складність розв’язання оптимізаційних задач;

має наслідком те, що статистична стійкість аґреґованих

характеристик складних явищ та процесів служить основою для проґнозування, без

чого неможливо планувати, керувати та проектувати;

зводиться до складності описання алґоритму розв’язання задач

визначеного класу;