Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів'яче гніздо – птиця одразу покине ваш двір.

Скрізь, де пройшов дощ, свіжо – нарешті дочекалися прохолоди й поживи землі.

Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор.

І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.

Не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорнобрива, стоя під вербою.