Існує 2 групи теорій. Перша передбачає,

що працівники схильні уникати роботи та відповідальності,

тому для їх стимулювання необхідно

використовувати контроль та погрози. Друга апелює до потреб більш високого

порядку: потреби у причетності, мати високі цілі, автономії і самовираження. 

Основними

групами потреб, що мотивують людину є потреби: зростання, зв'язку, існування. 

Теорія стверджує, 

що

основою успіху працівників є 

Харизма є формою впливу на інших за допомогою особистісної

принадності, що викликає підтримку і визнання лідерства,

забезпечуючи володарю харизми владу над підлеглими.

Як джерело лідерської влади харизма є владою прикладу,

пов'язаного зі здатністю керівника впливати на підлеглих у силу

своїх особистих якостей і стилю керівництва.

Лідери харизматичного типу відчувають високу потребу у

владі, діяльності і переконані в моральній правоті того, у що

вони вірять. Потреба у владі мотивує їх прагнення стати

лідерами. Їхня віра у свою правоту дій передає людям відчуття

того, що він здатний бути лідером.

Висновки лідера однаковою мірою, як і поведінка

підлеглих, обумовлені реагуванням лідера на поведінку

підлеглих.

Підхід припускає: знання причин, які створили ситуацію, посилює лідерське

розуміння і здатність передбачити реагування людей на

ситуацію; намагання з'ясувати, чому люди поводяться так, а не

інакше; лідер головним чином виконує роботу інформаційного

процесора, що спрямовує його лідерську поведінку

Модель перетворювального або реформаторського

лідерства припускає наявність у лідера і підлеглих

певної поведінки, придатної, на думку авторів моделі,

для творчого вирішення проблеми в кризовій ситуації; визнається потрібним для лідера впливати на підлеглих

через залучення їх до участі в управлінні;

- бути самому частиною групи або організації, а не «стояти

над нею», з ентузіазмом підтримувати спільні зусилля; від підлеглих потрібне не сліпе наслідування лідера, а

критичне оцінювання наданих можливостей і

усвідомлений підхід до своїх дій, зменшення впливу

емоцій і збільшення значущості раціональності в

поведінці.

Лідер-реформатор намагається вплинути на колег

підвищенням рівня їхньої свідомості щодо сприйняття

важливості і цінності поставленої мети, надає їм можливість

поєднати свої особисті інтереси із загальними цілями,

створення дружньої атмосфери і переконання важливості

саморозвитку.

Лідер-реформатор - це перетворювач, а не рятівник; він

виявляє творчість, а не чародійство, за ним стоять реалії, а не

міфи, він веде послідовників від результату до результату, а не

від обіцянки до обіцянки, орієнтує на працю, а не на дивіденди;

його ціль не змінити світ, а змінитися у світі через розвиток.

це професійний управляючий, людина, що володіє спеціальними знаннями, талантом і певними навичками у сфері організації виробництва та управління

людина, наділена формальними владними повноваженнями, пов'язаними з її посадою, і здатна впливати на людей для досягнення цілей організації

У центрі уваги знаходиться людина, її

індивідуальна поведінка й міжособові

стосунки.

В основу концепції покладено ідею про

те, що застосування прийомів управління

міжособовими стосунками, досягнення

гармонії у взаємовідносинах між

менеджерами і робітниками призводить

до зростання продуктивності праці та

ефективності організації.

Управління розглядається як певний логічний

процес, який можна відобразити за допомогою

відповідних математичних моделей і на основі

цього забезпечити прийняття оптимальних

управлінських рішень.

Дослідження спрямовані на розробку кількісних

методів обґрунтування управлінських рішень

(дослідження операцій).

Дослідження акцентовано на природу

соціальної взаємодії в колективі, владита авторитету, комунікацій, лідерства,

організаційної культури, управління

конфліктними ситуаціями, тобто різних

аспектів групової поведінки.