Часткова ремісія — коли протягом останніх 6 місяців мають місце епізодичний прийом ПАР та деякі симптоми залежності; Повна ремісія — коли протягом останніх 6 місяців спостерігається повне утримання від прийому або прийом ПАР за відсутності симптомів залежності; а в Safety Plan обов'язково закладається пункт «Моделювання зриву» («що я робитиму, якщо відбудеться зрив»), щоб навчити пацієнта аналізувати рецидив як досвід без самозвинувачення та безнадійності.

Часткова ремісія фіксується при утриманні від ПАР від 1 до 3 місяців, а повна ремісія — після 12 місяців абсолютної тверезості; при цьому в Safety Plan тема зриву свідомо не вноситься, щоб не створювати у пацієнта негативного самоздійснюваного пророцтва.

Часткова ремісія — це повна відмова від основної речовини при збереженні поведінкових адикцій (наприклад, переїдання чи роботоголізму), а повна ремісія — усунення всіх видів залежної поведінки; у разі зриву протокол КПТ вимагає повернення на 1-й етап (мотиваційне інтерв'ю).

Часткова і повна ремісії визначаються виключно за суб'єктивною шкалою тяги (Craving) від 0 до 10 балів протягом останніх 6 місяців; а профілактика зриву в Safety Plan зводиться до повної заборони контактувати з людьми та місцями з минулого життя до кінця терапії.

Терапевт сам заповнює цей квадрант замість клієнта, використовуючи парадоксальну техніку «докази ЗА з боку терапевта ("навіщо припиняти?")», щоб спровокувати у клієнта опір і змусити його самостійно захищати ідею тверезості.

Він заповнюється виключно в розрізі короткострокової перспективи («тут і тепер»), щоб наочно показати клієнту, що всі вигоди вживання тривають лише кілька годин, після чого цей квадрант закреслюється і більше не обговорюється на сесіях.

Цей квадрант використовується як діагностичне джерело для виявлення хибних (ірраціональних) позитивних переконань і міфів пацієнта про об'єкт залежності, які далі виносяться у щоденник для раціональної переоцінки (емпіричного диспуту) та пошуку здорових способів задоволення цих потреб.

Він дозволяє кількісно оцінити ступінь фізичної та психічної деградації особистості адикта: якщо кількість пунктів у цьому квадранті перевищує квадрант «Аргументи ЗА відмову», пацієнт визнається таким, що перебуває на стадії преконтемплації і не підлягає амбулаторній КПТ.

1 — думка, що дає дозвіл (базується на ілюзії контролю префронтальної кори); 2 — передбачаюча думка (базується на класичному обумовленні Павлова); 3 — думка, що дає полегшення (базується на захисному механізмі раціоналізації).

Усі три думки належать до категорії «переконань, що надають дозвіл», але різняться за часовим вектором: перша спрямована на майбутнє, друга — на теперішній тілесний стан, третя — на знецінення минулого досвіду зривів.

1 — передбачаюча думка (установка, що керує передчуттями позитивного ефекту та «особливих властивостей» речовини); 2 — думка, що дає полегшення (орієнтована на усунення дискомфорту, що співставно з низькою фрустраційною толерантністю за А. Еллісом); 3 — думка, що надає дозвіл (самовиправдання дії та мінімізація наслідків).

1 — думка, що дає полегшення (базується на мезолімбічному викиді дофаміну); 2 — катастрофізуюча думка (базується на тривожній сензитивності); 3 — передбачаюча думка (базується на оперантному підкріпленні Скіннера).