Sellel

joonisel ei ole vabakäik tähistatud

A

C

B

Знову яблуні цвітуть і 

лунає

знайомий мотив.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта

То сонечко пече то

вітер його

пхає.

Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

Уже

потемніли степи і сутінки стали густими.!

Ці

святі простори вічні і вічний тут народ живе.

Полоще

чайка в сонці крила і згубився берег вдалині.

Квітує

сад під райдужним вінцем і пахощі розлиті на півсвіту.

А

ранок був надіями багатий і обрій цвів трояндою пелехатий.

Перед

вікном шумлять тополі і захід сонця мов кривава рана.!

Дощ

одшумів і спориші понурі принишкли настрахалися грози.

Високий

день за обрій закотивсь і спорожніли села між садами.

Курява

стелилась по гладкому як дзеркало ставку 

Ліс

одягався тоді в жовте й червоне листя 

Вдалині

поле ніби вогнем горить 

Не тільки злива

мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати

остерігалась її прокльонів

Де-не-де біля

вирв сивіє безводний полин, 

Спадщина Франка

є багатющою, однак вона є маловивченою.

Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене

весела весна.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо

ростуть дерева.

Батьківська

хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається

і гріє.

Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в

житті радісного, могучого.

Пашать

нагріті сонцем спориші і жайвори купаються в блакиті.

Заходить

до хати зоря-зорениця і гомін стихає кругом.

Уже

відпахла липа і з літа покотилася гроза.

Весна пролетіла і літо настало.

Там

на кладці дівчата прали сорочки й час від часу весело перегукувались.

Дунув вітер понад ставом і сліду не стало

Шелестіли хліба і пахло полином

Чад і сморід стояв над світом.