дужчий, гірший, добріший, біліший

більш старший, миліший, дорожчий, білявенький

зеленуватий, гарніший, більш людяний, вищий

більш гірший, лисіший, менш зручний, товщий

вибачте мене

опанувати професію

останнього понеділка місяця

шкодувати грошей

зазнати біди

антонімами

синонімами

паронімами

омонімами

бо вже скучили за рідним містом. 

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

щоб краще дізнатись історію столиці.

От вони ці горожани!

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

Мова зайшла про поему «Аve Маrіа» охтирську книгу Багряного.

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

Стану в житі малою хвилею.

Узимку та повесні курінь відчинено цілу ніч.

У зів’ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю.

За добро добром платять.

А пісок дедалі сипучіший.

Поклич мене я по тонкім льоду до тебе знов дорогу віднайду.

Ти не плач не плач і пробач мені пробач.

Оставайтеся здорові мої високії тополі і хрещатий барвінку.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Вірний приятель то найбільший скарб.

Хліб усьому голова.

То кремень а не чоловік.

Мистецтво найкращий педагог.

Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї.

Починали пастушити звичайно з семи років.

На Великдень усі вітали один одного писанками.

Розвійтеся з вітром, листочки сяйливі.

І мій народ, дорівняний до мене, уже ніхто не смів би обмовлять.

Він підстрибне і розуміється злякається й почне гавкати.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем і на воду сповзає дядькова тінь.

Орда просувалась вона хотіла накрити чорними крилами країну.

Загадка – це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною.

Ніхто з присутніх не згадував сумних історій бо це трапезування мало очистити всіх і об’єднати.