Складний психічний стан, який включає в себе

сприйняття, оцінку й розуміння тієї уявної або дійсної небезпеки, що призводить

до змін у функціонуванні психіки, які за своєю спрямованістю є негативними,

розхитуючими і дестабілізуючими протікання всіх психічних процесів.

Стійкий когнітивно-емоційний процес, який характеризується переважно

раціональною оцінкою потенційної загрози та завжди призводить до підвищення

адаптаційних ресурсів організму, без суттєвого впливу на дестабілізацію

психічних функцій; свідомо керований емоційний процес, який підлягає повному

вольовому контролю та може бути довільно викликаний або припинений людиною.

Стійка особистісна риса, що формується на основі попереднього досвіду і проявляється

як постійна готовність до уникнення будь-яких дій; виключно когнітивний процес

оцінювання ризиків, що не супроводжується емоційними або фізіологічними

реакціями; позитивний адаптаційний механізм, який завжди забезпечує оптимальну

мобілізацію ресурсів організму.

Короткочасний емоційний стан, який завжди має позитивний вплив на психіку

людини, сприяє підвищенню її працездатності та не супроводжується фізіологічними

змінами в організмі; раціонально контрольований емоційно-вольовий процес, який

активізує всі психічні функції людини з метою підвищення її ефективності в

екстремальних умовах.

Комбатанти.

Населення, яке не бере участі у

воєнних діях.

Полонені комбатанти.

Діти віком до 14 років.

Репатріація населення.

Забезпечення населення

продовольством.

Примусове залучення населення до

роботи на військових об’єктах.

Забезпечення населення медичною

допомогою.

Спільнота

людей, що виникає стихійно внаслідок політичних і економічних змін. На відміну

від традиційного уявлення, етнос не обов’язково має власну територію чи

історичну батьківщину: достатньо лише тимчасового проживання групи на певному

просторі. Мова також не є визначальною ознакою етносу, адже історичні приклади

доводять, що більшість народів формувалася на основі запозичених або нав’язаних

мов.

Людська

спільнота, що сформувалася історично й відрізняється від інших народів такими

головними спільними ознаками: батьківщиною – землею батьків, територією з усіма

природними ресурсами, що освоєна багатьма поколіннями; мовою; національною

культурою; темпераментом та внутрішнім світом; національною ідентичністю

(самосвідомістю). Остання ознака є об’єднуючою для всіх інших.

Соціальна

група, яка формується насамперед у межах певної політичної системи. Його поява

пов’язана не з тривалим історичним розвитком, а з консолідацією населення під

владою єдиного державного чи адміністративного центру. Тому етнос не

обов’язково має мати власну батьківщину чи свою територію, він може виникати й

існувати на будь-якому просторі, залежно від історичних умов. Мова також не є

ключовою ознакою етносу, адже більшість народів світу успішно формувалися в

умовах багатомовності й часто відмовлялися від своєї первісної мовної основи.

Випадкова група

людей, яка об’єднується на короткий час для спільних господарських або

військових цілей. Етноси не мають постійної території й можуть вільно змінювати

свою батьківщину кожні кілька поколінь. Основними ознаками етносу є: однаковий

рівень багатства серед його членів; спільний одяг і кулінарні вподобання; схожі

риси обличчя та колір волосся; здатність швидко засвоювати чужу мову і

відмовлятися від власної; відсутність потреби в єдиній ідентичності, адже кожен

народ може легко перетворитися на інший.

Це цілеспрямований і систематизований процес

трансляції нормативно‑інформаційних моделей щодо антропотехнічних взаємодій та

організаційних алгоритмів підрозділу, спрямований на уніфікацію поведінкових функцій

в умовах бойової діяльності.

Систематичне та організоване розповсюдження

серед військовослужбовців психологічної інформації з метою формування у них

розуміння закономірностей функціонування людської психіки і поведінки людей в

екстремальних умовах бойової обстановки, знання шляхів і способів управління

можливостями власної психіки та надання психологічної допомоги іншим

військовослужбовцям

Систематичне впровадження соціо‑інженерних інформаційних

впливів і інструктивних пакетів для коригування морально‑психологічного

клімату підрозділу, процес цілеспрямованого впровадження

нормативно-організаційних і техніко-адміністративних моделей функціонування

підрозділу з метою стандартизації поведінкових функцій особового складу.

Систематичне та організоване інформування

військовослужбовців про технічні характеристики озброєння та організаційні

процедури підрозділу з метою підвищення ефективності бойових дій та

регламентування поведінки в колективі.

Регламентоване формування стандартизованих психічних та емоційних реакцій

особового складу; підтримання внутрішньої врівноваженості та адаптації до

службових умов; раннє виявлення індивідуальних відхилень від нормативного рівня

поведінки, без акценту на розвиток активної психічної стійкості, моральної

витривалості чи бойової готовності.

Систематичне підтримання емоційної стабільності та регламентоване

формування стандартизованих психічних реакцій особового складу; контроль за

відповідністю індивідуальної поведінки нормативним вимогам та адаптація до

службового середовища, без акценту на розвиток бойової стійкості; морально-психологічної

витривалості або здатності ефективно діяти в умовах стресу й небезпеки.

Формування у військовослужбовців психічної

стійкості і психологічної готовності до впливу психотравмуючих чинників бойових

дій; підвищення психологічної витривалості військовослужбовців; формування

високої бойової активності особового складу; навчання військовослужбовців

основним способам психологічного 

самозахисту від психотравмуючих чинників бойових дій та попередження

психотравмування; навчання особового складу способам саморегуляці

Стандартизація психоемоційних реакцій особового складу; підтримання

стабільного емоційного стану в межах нормативів військової дисципліни; раннє

виявлення «психологічно непристосованих» осіб та забезпечення їхньої адаптації

до службових умов без акценту на розвиток бойової стійкості чи готовності діяти

в екстремальних ситуаціях.

Нерегламентованість і фрагментарність занять, уніфікованість методик без

урахування індивідуальних особливостей учасників, пасивна когнітивна та

емоційна позиція суб’єкта, ізольованість від практичної діяльності, відсутність

систематичного контролю та обмежена тривалість впливу на психіку.

Випадковість занять, універсалізація підходів для всіх учасників, пасивна

участь суб’єкта, ігнорування зв’язку з практичною діяльністю, відсутність

регулярності та обмежена тривалість.

Систематичність і поетапність, індивідуалізація, активність суб’єкта, зв’язок

із практичною діяльністю, регулярність та тривалість

Випадковість занять, універсалізація підходів, пасивна участь суб’єкта, ігнорування

зв’язку з практичною діяльністю. відсутність регулярності та обмежена

тривалість

Формальність

– домінування регламентованих схем і процедур над внутрішнім осмисленням

змісту; ритуальність – зведення освітнього процесу до символічних дій,

церемоніалів та зовнішніх форм;  однорідність

– уніфікований підхід без урахування індивідуальних психологічних особливостей

військовослужбовців; фрагментарність – епізодичне подання матеріалу, яке не

утворює цілісної системи; інформативність – зосередженість на передаванні

фактологічних даних без формування переконань і ціннісних орієнтирів; зовнішня

лояльність – орієнтація на підтримку офіційних атрибутів державності та

формального авторитету командування; декларативність – фіксація на загальних

гаслах і міфологемах, які створюють ілюзію змістовності, але не забезпечують

внутрішнього мотиваційного ефекту.

Інформативність;

формальність; однорідність; переважання теоретичної абстрактності над

практичними аспектами; стандартизованість підходів без урахування

індивідуальних відмінностей військовослужбовців; фрагментарність та

епізодичність викладу матеріалу; а також орієнтація здебільшого на підтримку

загальної обізнаності, ніж на підготовку особового складу до захисту

національних інтересів.

Пріоритет

інформаційної передачі над особистісним осмисленням; домінування наочного

ритуалу замість критичного аналізу; формування уніфікованих схем мислення без

глибокої індивідуалізації; орієнтація на емоційно-символічне враження, а не на

практичну готовність; застосування епізодичних та локальних форм навчання без

загальної системності; акцент на формальному відтворенні заданого змісту,

замість розвитку внутрішньої мотивації та реальної здатності до виконання

завдань щодо захисту національних інтересів.

Свідомість;

наочність; ґрунтовність; емоційність; активність та самостійність; врахування

індивідуальних особливостей військовослужбовців; системність та послідовність

викладення навчального матеріалу; спрямованість змісту занять на підготовку

особового складу до виконання завдань щодо захисту національних інтересів.

Переважно

декларативні орієнтири, що забезпечують радше символічну єдність навчального

процесу, ніж реальне формування внутрішніх переконань. У такій інтерпретації

акцент робиться на урочистій наочності, стандартизованості та формальній

послідовності подання матеріалу, тоді як індивідуальні особливості

військовослужбовців, глибина їхнього особистісного осмислення та практична

спрямованість залишаються на периферії уваги. У результаті підготовка набуває

рис церемоніальної системності та емоційної видовищності, яка створює ілюзію

цілісності, але фактично відсуває на другий план завдання виховання моральної

стійкості та справжньої готовності до захисту національних інтересів.

-

найближчий

до підлеглого прямий начальник.

- старший за військовим званням.

- перший хто віддав наказ.