Таку усмішку сонячно-ласкаву я бачу перший раз! (Олександр Олесь)

Декілька разів дорога підбігала до широких річкових розливів (Ю. Мушкетик). 

І зараз йому особливо бракувало їхніх розмов до самого ранку (П. Черкас). 

Давно за синю хмару сонце впало (Т. Осьмачка). 

Над витоптаним полем стояла низька курява недавньої битви (В. Шкляр). 

На світанні козаки вступили в село (М. Коцюбинський). 

дуже низько, далі від берега, треба сили, видно село

занадто веселе, так добре, ліворуч від мене, погано від спеки

двоє з учнів, на десять частин, декілька осіб, перший з черги

проводжає сина, спіткнувшись об камінь, добре

відпочив, шукання виходу

моє волосся, на зоряному

небі, край битого шляху, його голос

червоний

від сорому, гідний поваги, яскраво виражений, обліплений папером

В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір (Олександр Олесь). 

Сусідка Стеха була дуже цікавою і сміхотливою молодицею (О. Іваненко). 

Дуже красивим є містечко Диканька весною (З газети). 

Весною за підсніжником-розвідником сміливо йдуть інші квіти (А. Пархоменко). 

Заграли знову труби до походу, війнуло громом з Тясмина-ріки (Л. Костенко). 

Шевченко – дуже своєрідний естетичний тип людини-митця (М. Коцюбинський). 

Гарячий серпневий день приском пломенів над річкою Збруч (Г. Косенко). 

Але то буде життя без експлуатації людини людиною, життя без брехні, зла (В. Дрозд). 

Ключ від дверей лежав недалеко від  порогу (О. Степанченко). 

І моря красу споглядали не раз ми при тихій годині (Леся Українка). 

Жінка в окулярах ступала попереду (О. Гончар). 

А пісня без слова дзвінка, та німая (І. Драч). 

піднімати вантаж, мільйон людей, співати про кохання  

заплисти за пороги, сім грамів, чекати  батька 

підняти голову,  усміхнутися знайомому, читання роману 

розгорнути  книжку, наполягати на своєму, половина населення  

відштовхнутися від берега, бігти до лісу, заплести косу

І щовечора матір читає перехрестившись молитву (І. Білас). 

Три дні і три ночі не втихаючи палало (Панас Мирний). 

Любив їдучи на возі з лугу дивитися лежачи на зоряне небо (О.Довженко). 

Річка зламавши кригу вийшла з берегів і залила всю заплаву (В.Козаченко).