двадцять днів, гурт дівчат, бідон молока, залишився смутним

щось урочисте, мав почати, гори хмар, двоє діток 

середина книжки, навчила любити, чотири роки, хтось з присутніх 

скільки мрій, щось важке, купа біля будинку, ми з братом 

Всяке діло починай з голови (Н. тв.).

По однім боці хвилювалося жито, а по другім жовтіла

глиняна круча (М. Коцюбинський).

Сніжинки, сніжинки надворі, а в серці моєму весна

(В. Сосюра).

Стояла люта зима. Ще такої холодної та сніжної не

знали люди (Панас Мирний).

Всім серцем любіть Україну свою (В. Сосюра).

не тільки сумління,  котитися по дорозі, у лівій руці, повернув ліворуч

завтра прийде, наперекір батькам, виразно читати, з його другом 

вищий від мене,  партріот та громадянин, вийшов на гору, хотів прочитати

дуже зелений, менше працювати, те рішення, до високого дуба 

наймолодший брат, будеш вступати, за такої  нагоди, дуже добре

корисний для всіх, більш світлий, оголошення наказу,  прекрасне дитя 

Розплітається уранці срібних слів мережка (Олександр Олесь). 

Далекі ліси й переліски мовчазно вмивалися росою (Ю. Збанацький). 

Та хіба в пустці може знайти притулок людська душа? (В. Габор)

Он і місяць із зірками на  небо випливає (С. Михайленко) 

На човні нас було тільки троє  (Леся Українка). 

Навіть хата наша й та вже не та (М. Стельмах). 

Глибше брести було страшно (М. Вінграновський). 

Невже ж на світі долю я зміг-таки знайти? (А. Кримський). 

Я вас благаю вислухать мене (Леся Українка)

Учень все ще намагався бути ввічливим (Л. Копань). 

В бентежнім серці буде биться повік нескінчена весна (Є. Маланюк). 

Я своїх думок не маю потреби таїти (М. Коцюбинський).