Його образ, світ думок і почувань, прагнень та ідеалів постає перед нами насамперед з того, що він писав, чим збагатив духовну скарбницю людства .

Над вечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом .

Вона ще молода, усміхається святково й чисто, в її ледь чутному диханні — збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується й відроджується..

. Роззирнулася, сподіваючись, що все це сон, який зараз мине, і з усіх вулиць посуне люд стануть навколо церкви, засвітять свічечки, і вдарять великодні дзвони…  

Синіє небо, пливуть і пливуть по ньому хмарини, зеленіють на землі гаї та діброви, мріють у тремтячому мареві далекі села, пахне дозрілими хлібами, і тихо - тихо всюди, і тільки пісня тужить та скаржиться .

На порозі вислуховуєм ще трохи стогнання самої хазяйки, і тепер ми певні, що наша знайомість з наметом міцна: ми посіяли в людях свій образ, нехай тільки тепер росте.

Там я творю її наново - і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї.

Ліс був смерековий, видно, планово саджений, бо смереки заступали одна одну, як солдати в рядах, і творили своєрідні тунелі 

Лексичні повтори та спільнокореневі слова.

Сполучники.

Вставні слова та речення.

Контекстуальні синоніми.

Займенники й займенникові прислівники. 

 Частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками підрядності.

Частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками сурядності.

Частини складного речення з різними видами зв'язку можуть поєднуватися сполучниками сурядності, підрядності, сполучними словами та інтонаційно.

Частини складного речення з різними видами зв'язку ніколи не поєднуються сполучниками.

складне речення із сурядним і підрядним  зв’язком

складне речення із сурядним і безсполучниковим зв’язком

складне речення із підрядним та безсполучниковим зв’язком

складне речення із сурядним, підрядним, безполучником зв’язком

Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить. 

На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався.

Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні. 

Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні. 

Секретар сидів через стіну, і_ щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стіну, аби просто зайти у його кімнатку .

У цей час мати вже не знала колишніх злиднів, бо _ хоч від старшого сина вона ще й не мала допомоги, зате Андрій тепер кожного місяця приносив їй той чи інший заробіток.

. Кашляв він так довго й гучно, що _ скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити .

Надто добре він знав ту пущу, знав, що_ хоч скільки кружляй по ній, рано чи пізно викине вона тебе, і опинишся ти там, звідки починав мандри .

У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога .

Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця! 

Пам'ять наша – глибокий чарівний колодязь, на дні якого затонуло синє небо.

Я охоплюю обома руками берізку, притуляючись до неї вухом, але вона мовчить, бо ще не розмерзся під корою сік, ще мертво в лісі .

Тимко знав, що по-народному цю квіточку називають «невісточкою», і те, що вона така прекрасна, і те, що її так звати зачарувало його .

Море шуміло, і хвилі його скакали далеко на берег, щоб змити низькі береги, покриті травою .

Уранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони сяяли й променилися .

його зміст, те, про що в ньому розповідається

задум його автора

те, чого текст навчає, що схвалює або засуджує

висновок, що робить автор