відродження традиційного компактного «пішохідного» міста чи району

стиль в архітектурі пізнього модернізму, який відроджує і розвиває принципи архітектури модернізму1920-х років

трактування процесу будівництва як процесу постійного оновлення, не сумісного із жорстко зафіксованими нормами формотворення

напрям у проектуванні, який ґрунтується на принципах енергозбереження, економії матеріалів, органічної взаємодії рукотворних об'єктів та природного оточення

створення об'єктів, форма яких би випливала з конкретного функціонального призначення і конкретних умов середовища, подібно до форм природних організмів

Стиль в архітектурі ХІХ ст., який був уособленням німецької міщанської культури. Йому властива безпека, інтимність, комфорт і помірність

Стильовий напрям в архітектурі Європи і Америки наприкінці 19- початку 20 ст

Архітектурний напрямок 17-18 ст., що веде генезу від творчості відомого італійського архітектора 16 ст. і отримав назву в його честь

Стиль у європейській архітектурі (і мистецтві загалом) кінця 18 — початку 19 ст., що був своєрідним продовженням революційного класицизму і опирався на традиції імператорського Риму

Архітектурний стиль Західної Європи (середина XII – XVI ст.). якому притаманна витонченість, спрямованість вгору, багате декоративне оздоблення (особливо в архітектурі соборів)

одна з назв архітектури пізнього історизму у Франції та деяких інших країнах. Стиль виник як альтернатива до «романтичних» стилів (насамперед неоготики) та бідермаєру через спробу відродити і переосмислити спадщину ренесансу, бароко, ампіру

увага до історичної пам'яті архітектури міста, відносна незалежність архітектурної форми від функції

трактування процесу будівництва як процесу постійного оновлення, не сумісного із жорстко зафіксованими нормами формотворення

напрям у проектуванні, який ґрунтується на принципах енергозбереження, економії матеріалів, органічної взаємодії рукотворних об'єктів та природного оточення

стиль в архітектурі постмодернізму, який передбачає звернення до місцевих традицій будівництва та їх відродження у сучасній будівельній практиці

Чотири фонтана

Пам’ятник Марку Аврелію

Колона Траяна

Вітторіано — монумент на честь першого короля об'єднаної Італії Віктора Еммануїла II

Пам’ятник Гарібальді

Будівля Нової національної галереї в Західному Берліні

Концертна зала Волта Діснея в Лос-Анджелесі

Музей Соломона Гуггенгайма в Нью-Йорку

Центр Жоржа Помпіду 

Будівля Національного музею західного мистецтва в Токіо

Художній стиль та естетичний напрям в європейській культурі XVII—XIX ст. який опирався на традиції античного мистецтва

Стиль в архітектурі, кін. XVI — друга пол. XVIII ст., що вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, багату на скульптурний декор

Стилістичний напрям у сучасній архітектурі та дизайні, орієнтований на функціональність, науковість, елітне обслуговування архітектурою з застосуванням високих технологій

Стиль в архітектурі ХІХ ст., який був уособленням німецької міщанської культури. Йому властива безпека, інтимність, комфорт і помірність

Стильовий напрям в архітектурі Європи і Америки наприкінці 19- початку 20 ст

Раймондо Томазо Д'Аронко 

Антоніо Сант Еліа

Ернесто Базіле 

Отто Вагнер

Джузеппе Менгоні

Будівля Нової національної галереї в Західному Берліні

Концертна зала Волта Діснея в Лос-Анджелесі

Музей Соломона Гуггенгайма в Нью-Йорку

Центр Жоржа Помпіду 

Будівля Національного музею західного мистецтва в Токіо

Анрі ван де Вельде, Віктор Орта, Антоніо Ґауді

Луіс Салліван, Френк Ллойд Райт

Фішер фон Ерлах, Якоб Прандтауер

Луї Ле Во, Андре Ленотр, Жюль Ардуен-Мансар, Ґабріель

В. Гропіус, Міс ван дер Рое, Ле Корбюзьє

Стиль у європейській архітектурі (і мистецтві загалом) кінця 18 — початку 19 ст. Для якого характерне наслідування мистецьких традицій Стародавнього Риму, прагнення до строгої величі та помпезності, холодної елегантності

Стиль в архітектурі, кін. XVI — друга пол. XVIII ст., що вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, багату на скульптурний декор

Стиль в архітектурі ХІХ ст., який був уособленням німецької міщанської культури. Йому властива безпека, інтимність, комфорт і помірність

Провідний напрямок модерністської архітектурної думки періоду 1930-1960-х рр. архітектура індустріального суспільства, яка не приховувала свого утилітарного призначення і здатності економити на «архітектурних надмірностях»

Синтез модерну і неокласицизму