Ліберальна демократія будується на праві індивідів на рівний вибір і свободу дій при визначенні свого колективного політичного життя. 

На думку Семюеля Гантінгтона, цивілізація - це:

На думку Френсіса Фукуями, ідеологія мультикультуралізму сбогодні становить собою:

Згідно Френсіса Фукуями, марґіналізовані групи все частіше вимагають не тільки щоб закони та інститути ставилися до них як до рівних домінуючим групами – а й щоби ширше суспільство визнавало і навіть звеличувало властиві відмінності, що їх розділяють з цим суспільством. Термін "мультикультуралізм", що спочатку просто стосувався різноманітності як якості суспільств, став етикеткою політичної програми, яка однаково цінувала кожну окрему культуру і кожен прожитий досвід, іноді привертаючи особливу увагу до тих, які були незауважуваними або недооціненими в минулому. Цей вид мультикультуралізму спочатку був пов'язаний з великими культурними групами – такими, як франкомовні канадці, мусульманські іммігранти або афроамериканці. Але незабаром це стало візією суспільства, фраґментованого на безліч невеликих груп з різним досвідом, а також груп, що визначаються перетином різних форм дискримінації – як-от кольорові жінки, чиє життя не може бути зрозуміле через призму тільки раси або лише статі.

На думку Семюеля Гантінгтона, політичні лідери популістського штибу, релігійні лідери і засоби масової інформації останнім часом особливо активно використовують цивілізаційну приналежність (ідентичність) як потужний інструмент впливу та тиску на широкі маси населення.

На думку Семюеля Гантінгтона, цивілізація являє собою державно-політичну спільність людей, яка має ряд характерних особливостей: мова, історія, релігія, звичаї, суспільні інститути.

Згідно позиції Френсіса Фукуями, знову і знову групи починають вважати, що їхня ідентичність – національна, релігійна, етнічна, сексуальна, гендерна чи інша – не отримує належного визнання. Політика ідентичності більше не є другорядним явищем, яке проявляється тільки у вузьких межах університетських кампусів або створює тло для маловажливих сутичок у "культурних війнах", що їх промують медіа. Замість цього політика ідентичності стала основною концепцією, яка пояснює багато чого з того, що відбувається в глобальних справах.

Це ставить перед сучасними ліберальними демократіями важливий виклик. Глобалізація призвела до швидких економічних та соціальних змін і зробила ці суспільства значно різноманітнішими, створивши вимоги визнання з боку груп, які колись були незауважуваними основним суспільством. Ці вимоги викликали негативну реакцію серед інших груп, які відчувають втрату статусу і своє усунення. Демократичні суспільства розпадаються на сегменти, засновані на все вужчих ідентичностях, загрожуючи можливості обговорення і колективним діям суспільства в цілому. Це шлях, що веде лиш до занепаду держави і, врешті, до краху. Якщо такі ліберальні демократії не можуть виробити свій шлях повернення до більш універсального розуміння людської гідності, вони прирікають себе – і світ – на тривалий конфлікт.

Семюель Гантінгтон говорить: для успішної побудови нової культурної ідентичності у цивілізаційно розколотій зсередини країні потрібно, щоб були виконані наступні умови:

На думку Семюеля Гантінгтона, політичні лідери популістського штибу, релігійні лідери і засоби масової інформації останнім часом особливо активно використовують гендерну ідеологію як потужний інструмент впливу та тиску на широкі маси населення.