До нових релігійних напрямів неохристиянського типу відносяться:

Організаційною основою громад "Трансцендентальної медитації" є:

Культ Сат’ї Саї Баби: Ім’я Шрі Сат’я Саї Баба (1926–2011 рр.) перекладається з мови телугу (це мова одного з народів ПівденноСхідної Індії) як Справжній батько й мати. Його ім’я від народження – Сат’я Наран’яна Раджу. Цей відомий в Індії і за її межами гуру проповідував необхідність відродження в людині прагнення до духовності. Це прагнення, вважає Саї Баба, сприятиме відновленню «прямого шляху людини до Бога». Але досягнути бажаної мети можна лише тоді, коли людина відчує свою спорідненість із Богом і усвідомить, що за своєю внутрішньою сутністю вона і є чистою Божественною Любов’ю. Саї Баба наполягає, що ця мета є універсальною для всього людства, відомим у тій чи іншій формі більшості релігій. Своє релігійне служіння він розпочав у 1940-му році. Практична діяльність Саї Баби включала в себе поряд із релігійно-культовим аспектом й інші, наприклад, освітній, а також аспект соціального служіння (допомоги всім нужденним). Віровчення, яке проповідував Саї Баба, в цілому відповідає індуїстським канонам школи Адвайта-веданти. В основі буття є вічний духовний абсолют (Брахман), частиною якого є індивідуальний дух (атман). Ціллю атмана є усвідомлення своєї тотожності Брахману, тоді він подолає ілюзію матеріальності буття (майї) і зможе більше не народжуватися. Послідовники Саї Баба вірять, що той є аватаром (втіленням божества). Він також проголошував себе реінкарнацією Кріпни, Будди, Ісуса Христа і та інших великіх пророків.

Культ Раджніша (Ошо): Бхагван Шрі Раджніш (в останній рік свого життя він назвав себе Ошо, справжнє ім’я від народження – Чандра Мохан Джейн) (1931 – 1990 рр.) наголошував на тому, що людину треба сприймати як двоскладову систему: тіло - душа. Тільки таке сприйняття здатне вивести людську свідомість за звичні для неї межі, спрямувати її до Божественного, і, як наслідок цього, допомогти увійти до стану цілковитого протесту та агресії, який здавна слугував ідеалом для різних містичних течій усіх часів і релігій. Ошо вважав, що лише це містичне ядро релігій має цінність, а все інше є зайвим. Проповідував, що прискорити досягнення внутрішньої зрілості може регулярна практика розробленої їм системи динамічних танців. Рішуче заперечував цінність традиційних релігій, які вважав застарілими і неефективними, оскільки вони не орієнтують людину на отримання власного містичного досвіду і реалізацію своєї божественної сутності.

Синтетичні релігії в своїх догматах і культі спираються на множинні традиції (християнство, ведизм, іслам, буддизм), однак не просто еклектично поєднують їх, а створюють  свої власні вчення, систему обрядовості та потужну церковну організацію.

Вчення «Трансцендентальної медитації» розробив індієць Махаріши Махеш

Культ Короля Артура: Ім’я короля Артура (1926–2041 рр.) перекладається з англійської мови як "той, хто виконує своє призначення". Цей відомий в Англії і за її межами гуру проповідував необхідність відродження в людині прагнення до духовності. Це прагнення, вважає король Артур, сприятиме відновленню «прямого шляху людини до Бога». Але досягнути бажаної мети можна лише тоді, коли людина відчує свою спорідненість із Богом і усвідомить, що за своєю внутрішньою сутністю вона і є чистою Божественною Любов’ю. Король Артур наполягає, що ця мета є унікальною для британців. Рицарі круглого стола вірять, що Артур являє собою аватаром (втіленням божества), а також є реінкарнацією Кріпни, Будди, Ісуса Христа і та інших великіх пророків.

Неорелігії - синкретичні та універсальні утворення, що поєднують у собі як елементи багатьох існуючих релігій, так і ідеї теософії, антропософії, сучасні філософські й богословські доктрини, астрологію та окультизм, біоенергетику й екстрасенсорику, містичну уфологію тощо.

Головна мета вчення громади Шрі Чинмоя - це всебічне духовне і фізичне вдосконалення особи через пізнання своєї суті, пошук та відкриття духовних істин. Сутність духовного прогресу, на їхню думку, полягає у всебічній діяльності на принципах любові, відданості і самозречення, що забезпечує найглибший зв'язок людини і Бога.

Синтетичні релігії в своїх догматах і культових особливостях спираються на одну традицію (християнство), однак не просто творчо повторюють християнське віровчення, а створюють  свої власні вчення, систему обрядовості та потужну церковну організацію.