Президент України та

Секретар Ради національної безпеки України, перший з яких  є гарантом державного суверенітету,

територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і

свобод людини і громадянина, реалізації стратегічного курсу держави на набуття

повноправного членства в Європейському Союзі та в Організації

Північноатлантичного договору (ст. 102 Конституції України), а другий -  забезпечує організацію роботи і виконання

рішень РНБО.

Судді загальної

юрисдикції та судді Конституційного Суду України, які потребують належного

захисту через виконання конституційно значущих функцій, зокрема, із здійснення

правосуддя (ст. 124), захистом прав і свобод людини та забезпеченням

верховенства Конституції України (ст. ст. 8, 55, 148-1).

Військовослужбовці та члени їхній сімей, особи, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, які виконували конституційно значущі

функції, зокрема, пов’язані з ризиком для життя і здоров’я, і про яких

безпосередньо йдеться у статтях 16, 17 КУ розділу I Конституції України.

Матері в багатодітних

сім’ях і зумовлено це положенням ст. 16 розділу I Конституції України, зокрема,

обов’язком держави щодо збереження генофонду Українського народу у системному

зв’язку з положенням частини третьої статті 51 Конституції України «сім’я,

дитинство, материнство і батьківство охороняються державою».

Так, оскільки

Конституційний

Суд України сформулював таку юридичну позицію у

своїй практиці.

Так, оскільки це прямо вказано у 

законі.

Ні, оскільки

Конституційний Суд України сформулював таку

юридичну позицію у своїй практиці.

Ні, оскільки це прямо вказано у 

законі.

Рішення КСУ від 30.05.2012 р. №12-рп (справа про

законодавчу ініціативу), в якому КСУ вказав, що закони про ратифікацію та

денонсацію міжнародних договорів України повинні прийматися в загальному

порядку, встановленому для прийняття законів України.

Рішення від 01.06.2016

р. №2-рп (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до

психіатричного закладу), в якому Конституційний Суд України вказав, що ст. 29

Конституції України кореспондується зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод, яка, разом із практикою її тлумачення та застосування

Європейським судом з прав людини, має враховуватись Конституційним Судом

України при розгляді справи.

Рішення від 12.07.2000 р. №9-рп (справа про

ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.), в якій Конституційний Суд України

вказав, що Верховна Рада України, надаючи згоду на обов'язковість міжнародних

договорів шляхом прийняття відповідних законів України, повинна діяти згідно зі

ст. 94 Конституції України, яка визначає порядок підписання і офіційного

оприлюднення законів України.

Висновок від 11.07.2001р. №3-в (справа про

Римський статут), у якому Конституційний Суд України вказав, що міжнародні

договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, стають

частиною національного законодавства. Саме в такий спосіб здійснюється народний

суверенітет щодо юрисдикції міжнародних судових органів на території України

(за умови, що їх статути не суперечать Конституції України).

Суд зупиняє провадження

у справі і звертається до Верховного Суду для внесення подання до

Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність Конституції

України відповідного закону (його окремого положення) чи іншого правового акту.

Суд застосовує

відповідний закон чи інший правовий акт 

і після винесення рішення

у справі звертається до Конституційного Суду України для вирішення

питання щодо його конституційності.

Суд

Суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт,

а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії і після

винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення

питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо

конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції

Конституційного Суду України.

Справедливість в діяльності правотворчих і правозастосовних органів.

Норми права не повинні містити оціночних понять.

Чіткість, зрозумілість й однозначність правових

норм, зокрема їх передбачуваність (прогнозованість) та стабільність.

Правові норми не мають допускати розсуду при їх застосуванні.

Свобода політичної

діяльності.

Свобода та гідність людини.

Соціальний захист судді,

прокурора.

Матеріальний достаток

людини.

Практика Європейського

суду з прав людини  є джерелом права в

Україні.

Має враховуватися практика тлумачення та

застосування статті міжнародного договору,

Джерелом права є акти

Венеційської комісії і Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи.

Міжнародне право діє в

повному обсязі в національній правовій системі незалежно від імплементації в

національне законодавство.

Пропорційність.

Справедливість.

Заборона дискримінації

та рівність перед законом.

Юридична визначеність.

Законність.

Дотримання прав людини.

Заборона дискримінації

та рівність перед законом.

Юридична визначеність і заборона свавілля.

Активні представники громадянського суспільства.

Високопосадовці: Президент України, міністр

юстиції України, Генеральний прокурор.

Публічні особи: народні депутати України, міські

голови міст-мільйонників.

Авторитетні науковці,

знані представники юридичної спільноти.