Командувач Обʼєднаних сил ЗСУ розповів: «РФ стягнула до тимчасово

окупованого Криму понад 30 тисяч військових і продовжує перекидати на півострів

озброєння та військову техніку».

«Я віддав прямий наказ усім українським підрозділам, – заявив

командувач, уздовж лінії зіткнення надавати всебічну підтримку діяльності

персоналу Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні».

«Ми розпочинаємо новий сезон!», – гучно

виголосив представник фракції.

«Україна на правильному шляху, – сказав євродепутат

і продовжив: – Європа чекає».

Генрі Форд сказав – «Заберіть у мене мої гроші,

заводи, верстати та фабрики, але залиште мені моїх людей – і незабаром ми

створимо заводи кращі, ніж колишні».

«Дві високотехнологічні галузі України – це авіапром

та аерокосмічна галузь, – підкреслив очільник області. – Ми об’єднаємо їх під

однією егідою – Державний холдинг «Аерокосмічні системи України».

«Ми з вами – на екваторі.., але я дуже сподіваюся,

що нікому з нас голову не напече, здоровий глузд і бажання розвивати державу

переможе» – сказав спікер у своєму зверненні до депутатів.

Відповідь, здається, лежить на поверхні […] концепція «руского міра» виявилася надто

зручною, щоб не використати її в традиційно імперських інтересах Росії. І хоча

на початку 2000-х вона формувалася в основному як культурно-гуманітарна

політика, що мала на меті пожвавлення контактів з російською діаспорою за

кордоном, вже за якесь десятиліття її трансформували в зовнішньополітичну

концепцію відновлення імперії. За справу взялася російська держава в особі

міністерств закордонних справ, культури, а пізніше й оборони – для

переконливості […] так би мовити. Прямим

наслідком цієї політики лише на пострадянському просторі стала війна проти

Грузії (2008 р.), відверта протидія європейському і євроатлантичному курсу

України та, як наслідок, – пряма військова агресія проти неї у 2014 р.,

нахабне небажання виводити свої війська з Молдови.

Проголосивши себе «продовжувачем» імперської Росії та СРСР, теперішня

влада в РФ опинилася перед необхідністю запозичити стару чи вигадати якусь нову

концепцію або ідею, навколо якої б «згуртувалося» населення країни. Публічно

взяти за основу царську імперськість не дозволяла претензія Москви належати до

групи цивілізованих країн. Повторювати дурість часів СРСР про побудову

комунізму означало б вийти за межі здорового глузду […] але, оскільки російське

суспільство живе в історично незмінній парадигмі, кремлівській владі не

залишалося нічого, крім як запропонувати чергові «скрєпи»  […] інші за назвою, але ті ж самі за змістом.

Розвиток Росії впродовж останніх двох десятиліть мав своїм наслідком

появу низки явищ, що призвели до масштабних змін як у внутрішньополітичній

ситуації країни […] так і її становища на міжнародній арені. Після дуже короткого періоду т.зв. «єльцинської

відлиги» Росія повернулася до свого звичного стану «аракчеєвщини»,

авторитаризму та диктаторства з елементами фашизації […] в історію пішли часи

навіть «суверенної демократії» з її далекими від звичайної демократичної

практики обмеженнями та заборонами. Тепер влада забрала в росіян будь-які шанси

на свою думку й протест. Вона знову повернула їх у рабське стійло покірності та

безправʼя.