Та слави

людської зовсім ми не бажали (І. Франко).

Село було довге й велике (І. НечуйЛевицький).

Пляма більшала і здавалась чіткішою (за Ю. Смоличем).

Сріблистий

місяць тихо чарівне світло лив на сонну землю (І. Франко).

Я говорю устами людства (М. Драй-Хмара).

Пишіть листи і надсилайте вчасно (Ліна Костенко).

Гарячий степовий вітерець подихнув і обдав польовими

пахощами… (за П. Мирним).

Люблю я ключі журавлині (В. Сосюра).

Вітер хвилював зелені ниви, збирав дорожню куряву (за М. Коцюбинським).

Блаженний

сон душі мистецтву не сприяє (Ліна Костенко).

Я ваших слів

не можу зрозуміти (Леся Українка).

Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки

(Леся Українка).

У світлі місяця будівлі, дерева, земля здавались металевими

(І. Вільде).

Всі інші хай проходять мимо (Ліна Костенко).

Тільки

людина може здійснити неможливе (О. Довженко).

Вздовж лінії поїзда полем тяглася вузенька та добре втоптана стежка

(І. Франко).

Поезія – це завжди неповторність (Ліна Костенко).

Вулиця була

порожня, пустельна, в туманній темряві (О. Копиленко).

Сонячний, високий день сіяє над степом (О. Гончар).

Ви переливаєте з пустого в порожнє ось уже чималий час (Ю. Яновський).

Багато

студентів, які закінчили наш університет, працює за фахом.

І роси, і

птиці, і трави з зорею вітають мене.

Навчання чи практика потрібні студентам сьогодні?

Багато студентів

та викладачів працює над науковими темами.

Усі тридцять

учнів виконали вправу.

Лінивий

двічі ходить, скупий двічі платить (Нар. тв.).

Прилітає зозуленька над ними кувати (Т. Шевченко).

До болю близька, до сліз дорога ця земля під ногами!

(І. Нехода).

Овечки ледве сновигали по траві, шукаючи тіні (П. Мирний).

Прости мені, я згарячу забувся (Т. Шевченко).