Я ваших слів

не можу зрозуміти (Леся Українка).

Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки

(Леся Українка).

У світлі місяця будівлі, дерева, земля здавались металевими

(І. Вільде).

Всі інші хай проходять мимо (Ліна Костенко).

Тільки

людина може здійснити неможливе (О. Довженко).

Вздовж лінії поїзда полем тяглася вузенька та добре втоптана стежка

(І. Франко).

Поезія – це завжди неповторність (Ліна Костенко).

Вулиця була

порожня, пустельна, в туманній темряві (О. Копиленко).

Сонячний, високий день сіяє над степом (О. Гончар).

Ви переливаєте з пустого в порожнє ось уже чималий час (Ю. Яновський).

Лінивий

двічі ходить, скупий двічі платить (Нар. тв.).

Прилітає зозуленька над ними кувати (Т. Шевченко).

До болю близька, до сліз дорога ця земля під ногами!

(І. Нехода).

Овечки ледве сновигали по траві, шукаючи тіні (П. Мирний).

Прости мені, я згарячу забувся (Т. Шевченко).

Попід стіною

за столом сиділо кілька чоловіків (М. Коцюбинський).

І все поволі зникає: море, скелі, земля (М. Коцюбинський).

Ніде не видно ні живої душі (І. НечуйЛевицький).

Наша ціль – людське щастя і воля (І. Франко).

Невеликії

три літа марно пролетіли… (Т. Шевченко).