розвинене почуття стилю і мови,

здатність користуватися усним і письмовим мовленням, оперувати словами (як

усно, так і письмово), здатність чітко висловлювати, інтерпретувати власні

думки, аналізувати факти і ситуації, а також вміти концентрувати і

розподіляти увагу під час спілкування.

здатність ефективно розбиратися в

емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя

відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння

вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати

емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і

інтелектуальному зростанню.

вибір і організація мовних засобів для

досягнення нормативності, етичності і хороших комунікативних властивостей

мовлення в кожній конкретної ситуації спілкування, вміння слухати і розуміти

співрозмовника, поважати його точку зору. При цьому не менш важливо

концентрувати увагу і на зовнішніх (звукових) ознаках: фонації (мовленнєве

дихання), голосі (правильні навички голосоутворення), дикції (ступінь

виразності вимови).

виступає як елемент спілкування, і як

інструмент впливу на людей, тому образ менеджера повинен бути ретельно

продуманий і повністю відповідати ситуації в якій менеджер працює.

внутрішню

культуру особистості, її моральні та інтелектуальні якості, котрі

забезпечують стиль поведінки фахівця у сфері ділової комунікації, що сприяє

взаєморозумінню, створенню стійких ділових взаємин у професійному середовищі

і просуванню по сходах професійного успіху.

здатність ефективно розбиратися в

емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя

відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння

вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати

емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і

інтелектуальному зростанню.

виступає як елемент спілкування, і як

інструмент впливу на людей, тому образ менеджера повинен бути ретельно

продуманий і повністю відповідати ситуації в якій менеджер працює.

внутрішню

культуру особистості, її моральні та інтелектуальні якості, котрі

забезпечують стиль поведінки фахівця у сфері ділової комунікації, що сприяє

взаєморозумінню, створенню стійких ділових взаємин у професійному середовищі

і просуванню по сходах професійного успіху.

здатність ефективно розбиратися в

емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя

відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння

вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати

емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і

інтелектуальному зростанню.

історично

сформовані або встановлені стандарти професійної поведінки та діяльності.

емоційно забарвлений образ чогось або

когось, який склався у масовій свідомості та має характер стереотипу.

система вимог до спеціаліста, яка

матеріалізується у його професійній діяльності.

розвинене почуття стилю і мови,

здатність користуватися усним і письмовим мовленням, оперувати словами (як

усно, так і письмово), здатність чітко висловлювати, інтерпретувати власні

думки, аналізувати факти і ситуації, а також вміти концентрувати і

розподіляти увагу під час спілкування.

здатність ефективно розбиратися в

емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя

відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння

вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати

емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і

інтелектуальному зростанню.

вибір і організація мовних засобів для

досягнення нормативності, етичності і хороших комунікативних властивостей

мовлення в кожній конкретної ситуації спілкування, вміння слухати і розуміти

співрозмовника, поважати його точку зору. При цьому не менш важливо

концентрувати увагу і на зовнішніх (звукових) ознаках: фонації (мовленнєве

дихання), голосі (правильні навички голосоутворення), дикції (ступінь

виразності вимови).

визначення психологічного портрета в

зовнішньому образі.

вивчення себе.

відповідність імідж

у керівника тій

життєвій ролі, яку він собі обрав.

домогтися відповідності фізичного,

психологічного стану та зовнішнього вигляду.

розвинене почуття стилю і мови,

здатність користуватися усним і письмовим мовленням, оперувати словами (як

усно, так і письмово), здатність чітко висловлювати, інтерпретувати власні

думки, аналізувати факти і ситуації, а також вміти концентрувати і

розподіляти увагу під час спілкування.

здатність ефективно розбиратися в

емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя

відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння

вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати

емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і

інтелектуальному зростанню.

вибір і організація мовних засобів для

досягнення нормативності, етичності і хороших комунікативних властивостей

мовлення в кожній конкретної ситуації спілкування, вміння слухати і розуміти

співрозмовника, поважати його точку зору. При цьому не менш важливо

концентрувати увагу і на зовнішніх (звукових) ознаках: фонації (мовленнєве

дихання), голосі (правильні навички голосоутворення), дикції (ступінь

виразності вимови).