Тільки синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

На небі з хмар творилися темні хащі лісів і в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.

Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири.

Уже вся долина й гори блищать вогнями і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня.

А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ.

Зросли заводи і міста і відступили хащі.

Пройшла гроза і ніч промчала.

Минуло чимало років і крила поважчали.

Глянуть не встигнеш і вік промайне.

Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Я знаю мова мамина свята.

Весна іде красу несе.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

2

5

1

4

3