Бачу

здалека хвиля іскриста вільно грає по синьому морю.

Усе

тут і сміється  й розмовляє  пташкам казки розказує горіх.

За

дубами сонечко сяє  пташки у ліщині

виспівують.

Довго

спали вітри у ярах на припоні довго тиша гнітюча полями повзла…

Тільки-но

навчишся говорити — треба вчитися мовчати.

Рипнули двері: в

хату ввійшла молода дівчина.

Хочеш жити в

Україні — вивчи її мову

Зозуля закувала серед ночі, вві сні здригнулась

липа мовчазна

Я

підійшов до сака  одволожений росою він

вибивав з себе пахощі риби й водяного зілля.

Дрібним листом зашелестіла груша дмухнув свіжий

вітрець із саду

Коси знов сичали в траві косарі бовтались у болоті

слали покоси

Обернувся я до хати нема в мене хати.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Добре

сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.

Реве

Дніпро  й лани широкополі медами пахнуть

колосом шумлять .

Бачу

до двору заходять місяць і зоря.

Подивилась

ясно  заспівали скрипки.

Тихо в лісі тільки поскрипує веселий морозець

Пароплав

обганяє плоти, високі хвилі налітають на них.

Бджоли

живуть там, де є квітучі рослини

Мудрого

не зламає лихо і не зіпсує щастя.

Пустка

була навколо, і все було незнайоме.

Забудеш рідний

край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина).

Слухай

тихий голос вишиття — в ньому ти почуєш Україну (Н. Поклад).

Зникає

мова — зникає нація (О. Гончар).

Ще

сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять (Леся Українка).

Мої

дні течуть тепер серед степу, серед 

долини, налитої зеленим хлібом .

Війнув

холодний вітерець, але Юрій не відчув його дотику.

Котились низом ниви, стелились горбами, повні,

свіжі, багаті, та все чужі.

Заходило

сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, усадках варилася

на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.

Мудрі люди порадили — не все читай упідряд…

Відра

подзвонюють над степовою криницею, сонце спиняється в прошумілих кленах.

Бери

до серця і затям: душа творця не переквітне.

Небо порізали вогнями стріли 

ударив грім.

Мир у світі таки буде  його

хочуть усі люди.

Дзюрчали десятки фонтанів  лящали

та щебетали всілякі птахи.

Минають дні  минає літо.