уміння сприяти безконфліктному зв’язку, злагоді, солідарності, згуртованості окремих соціальних груп чи суспільства в цілому;

віри в бога, поважного ставлення до певних суспільних норм поведінки як до продукту Божого промислу, а не суспільного розвитку;

толерантності, терпимості до чужих думок і вірувань;

тих, із яких складається соціальна значущість людини, тобто які необхідні для блага суспільства і його прогресу.

совість.

свобода;

самоактуалізація;

самовизначення;

Ж.-О. Ламетрі;

Ж.-Ж. Руссо;

І. Канта.

П.-А. Гольбаха;

навколишній світ;

людина як суб’єкт пізнання та дії;

все, що належить до сфери моралі.

всі проблеми людського світогляду;

Хуан Міро.

Трістан Тцара;

Фернан Леже;

Марсель Дюшан;

трагічне;

піднесене.

гармонійне;

потворне;

Паулю Наторпу.

Генріху Ріккерту;

Вільгельму Віндельбанду;

Ернсту Кассіреру;

Жорж Брак;

Мінетті;

Роббер Делоне;

Фернан Леже.

закон існування безплотної духовної сутності, що визначає життєві стани;

закон зміни суспільного організму;

закон єдності Бога і людини;

закон «розумного егоїзму».

Аристотель

Сократ

Платон

Цицерон