«Товаришу,

- звернувся враз до нього, - мені треба оглянути рану.»

«Це

наше новосілля,- говорила Мотря : - завтра по дневі роздивимося краще».

Г.

Сковорода наводить слова Плутарха: « Дружба…зменшує страждання».

Промовила

конвалія: «Прощай, гаю милий!»

«Вам

здається, що тепер море, як синій птах?» - обізвалася сусіди.

Угорі

тужливо озвалися журавлі, які вже взяли літо на свої крила.

Надвечір

ожили яскраві квіти, що прив’яли за день на сонці.

Радують

око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.

До

годівниці прибігала сарна, яка потоваришувала з нашим козеням.

До

кімнати весело вбігли близнюки, які міцно трималися за руки.

Честі не потребуєш, якщо правди не знаєш.

Зневажена тобою рідна мова — немов діброва, яку знищив

вогонь!

Коли перебуваєш на чужині, як ніколи хочеться бачити свою

країну вільною, щасливою.

Глибокий захват і благовоління перед великим подвигом народу

оволодівають мною, коли я пишу ці рядки.

Струни

чекають, щоб пальці торкнулись до них.

Коли

на руки немовля береш, кажи слова, що й твій далекий пращур.

Та

й досі істинним є твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами,

вони втратять людську

подобу.

А 

сонячне  проміння  згасало 

над  горою,  де 

була пасіка, де ми були удвох.

Кожен,

хто читає про Січ, неодмінно натрапляє на слово «курінь», яке вживається у двох

значеннях.

Існує

народна прикмета: якщо навесні багато пролісків, то гарно вродить картопля.

Торохнув

грім  немов на залізний дах сипнули повну

шаньку каштанів.

Пташки

співали і свистали усюди по гаю  голосно

та гарно.

Прийшов

ранок   збудились дороги.

Лелеку  поклик 

звав  до  рідних 

гнізд   а  вам 

світили  в душу вікна хати.

І

вчувалося кленам і соснам що над ними вже й неба нема

Робота

як робота.

Я не турист у ріднім

краї.

Деревина міцна на своєму ґрунті .

Моє життя неначе пісня.

Життя  пройти не поле перейти.

Хвилина

ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Сині

роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.

Десь

у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На

хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

На

квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа

свіжої соломи.

Що

за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть.

В хаті грека пахло часником та смаженими

грецькими ковбасками густий запах ладану не міг подолати ті запахи.

Старий присувається до вікна, зазира всередину й

бачить у хаті за столом сидять гості….

Учися

як слід то й добре буде.

До

правди тяжко ми доходим  неправда ж

пройметься за мить.

Тільки

там, де є жива природа, слова й думки народжуються вічні.

Не то осінні води

шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля

Страшні

слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого

їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

Прилинув

вітер і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ним прилинули пісні

пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав.

Данило

усе б віддав, щоб тільки стати таким косарем, вести свій широкий покіс собі на

втіху, людям на добро.