Надворі

вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати .

Все

натякало на смерть, скрізь зник дух живоття.

Миші

бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не ворушили мертвої

тиші.

Взимку

їхній палац із білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне

враження справляє чавунний змій у басейні.

А

тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить?

Зрідка пробіжить тут заєць, або спиниться на

кручі вовк

Весна

була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат.

Гаї

шумлять — я слухаю, хмарки біжать — милуюся .

Війне

вітрець — дзвінка пшениця летить, кидається уплав.

Мені відкрилась істина печальна: життя зникає,

як ріка Почайна.

Надворі

вже стемніло десь дале­ко під небом злетіла крилата пісня.

Просив тебе  повчав тебе давно  не смій губити часу дорогого.

Історію

цивілізації можна передати шістьма словами 

чим більше знаєш тим більше можеш.

Поважаєш своїх

батьків  твої діти будуть поважати тебе.

Вірю

 з каменю б’є джерело.

Поговорю

з деревами і стане душа легенька мов кульбаби цвіт.

Сонце

поцілувало крижану землю і вона зашарілася пролісками.

Свинцем

набрякли сиві хмари і сонце зникло якось враз.

Тріщав

безжалісний мороз і підіймався буревій сердитий.

Знову

хмуриться осінь і туманиться даль.

Заголубіли травневі

далі  настала в лісі пора конвалій

Листя

жовто-багряне сиплеться в саду  чубаті

хмари плачуть на ходу

Любіть книгу 

вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

Був теплий день  світилася весна.

Пісню

написану Андрієм Малишком і сьогодні радо слухають.

Обличчя

матері обвітрене й засмагле на ланах 

стало більш яснішим.

Зароблений

чесною  працею  хліб 

був  дуже  смачним

Людина  наділена співчуттям  ніколи не пройде мимо горя.

Долинка  вишита сонцем 

пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики

Живе усе за маминою й батьковою хатою і птахи і

сонце.

Далекі століття панують навколо її біди

її болю.

А роки текли втікали з часу з пам’яті.

Очі струмували болем теплом і радістю.

Рідний дім вишні у цвіту журлива річечка

і запашний луг  усе те що зветься

Батьківщина.

Могла створити чудо ця людина  во ім’я, миру, щастя і весни.

Весь степ, і лиман, і озеро, і море –

усе закуталось у тихий світ.

Тополі, і пальми, кедри й осокори тебе

зустрінуть з висоти.

Сором, досада, злість, усе разом прийшло

йому в голову.

Він бачив її скрізь і в прозорій, як скло,

дзвінкій хвилі, і в гарячому камен