Соціальні симптоми, характерні для синдрому професійного вигорання, це:

На перше місце за мірою ризику нервового стресу вийшли:

Прогресуюча самоізоляція, виконання вдома роботи, яка забирає все більше часу, надзвичайна самокритичність, механічний підхід до роботи, який поєднується з втратою ентузіазму, хворобливе сприйняття завдань, інертність, опір нововведенням та змінам, поява нетерплячості та роздратування, стереотипізація інших (клієнтів, колег, керівників) та відштовхування їх від себе, а також розрив соціальних та особистих стосунків, це:

Зміна якостей особистості, що наступає під впливом виконання професійної діяльності, проявляється у професійному жаргоні, манерах поведінки, фізичному вигляді, це:

Вторинний травматичний стрес (вторинна травма) найчастіше виникає як вторинна реакція на:

Цілі професійної супервізії включають:

Професійна особистісна деформація може виявлятися:

Коли адаптаційні можливості (ресурси) людини в подоланні стресової ситуації перевищені, виникає:

Стрес-реакція у відповідь на безжальні виробничі й емоційні вимоги, що походять від зайвої відданості людини своїй роботі, що супроводжуються зневагою до сімейного життя або відпочинку, це:

До основних груп факторів, що сприяють формуванню синдрому професійного вигорання соціальних працівників відносяться: