У

світовому офшорному бізнесі сконцентровані великі суми космополітичного

капіталу, що втратили зв’язки з країнами свого походження. Наприкінці 80-х

років ХХ ст. вважалося, що офшорні компанії контролюють близько 500 млрд. доларів, але

вже на початку 90-х років  ХХ ст.ця сума оцінювалася в: 

Сьогодні близько 700 країн і

територій пропонують іноземним інвесторам свої пакети офшорних послуг. У 90-і

роки список офшорних зон поповнився такими країнами і територіями як Антигуа,

Беліз, Гренада, Домініка, Інгушетія, Канарські острови, Лабуан, Маврикій, Мадейра,

Маршалові, Сейшельські острови та ін.

Активна участь країни в офшорному бізнесі звичайно виявляється в слабко контрольованих

операціях закордонних офшорних компаній на її ринку й у її зовнішньоекономічних

зв’язках.

У сучасних умовах легалізація доходів, одержаних

злочинним шляхом, є багатоетапним злочином та включає систему численних

фінансових операцій, які покликані приховувати первинне джерело походження

отриманих злочинним шляхом коштів.

Кримінальними

цілями використання офшорних банків є:

За

оцінками аналітиків Міжнародного валютного фонду, загальні масштаби відмивання

доходів, здобутих незаконним шляхом, складають від 0,5 до 1,5 трлн дол.

шорічно, що становить біля ___ світового валового продукту.

Проникнення коштів, одержаних злочинним шляхом, у

легальну (офіційну) економіку призводить до її криміналізації, підпорядкування

економічних важелів та політичної влади злочинним угрупуванням, сприяє

поширенню останніх у міждержавному просторі та становить загрозу національній

та економічній безпеці усіх країн світу.

До фінансових операцій, які можуть бути причетними (підозрілими) до таких, що пов’язані зі злочинними діями, науковцями рекомендовано відносити такі:

Три ключові напрямки щодо підвищення транспарентності,

проголошені G20:

1. Звітність для кожної країни.

2. Реєстри вигодоодержувача власності.

3. Ефективне податкове і судове співробітництво.

Для того, щоб

офшори перестали бути «гонкою до найнижчої межі, за якою вже немає ні правил

регулювання, ні законів стримування» і стали використовуватися дійсно як метод

міжнародного податкового планування без шкоди для економіки країн і порушення

законодавства, потрібно продовжити вживати заходів за такими основними

напрямками (причому заходи повинні прийматися комплексно і одночасно):