На руїни перетворено 714 міст та 28 тисяч сіл

Всі електростанції підірвані, а шахти Донбасу- затоплені

Залишилися неушкодженими тільки 39 % промислових підприємств

Загальна сума витрат, яких зазнали населення й господарство України, становила майже 1,2 млрд. крб. На руїни було перетворено 16,5 тис. промислових підприємств, 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. В Україні залишилося неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. Промислове виробництво в Україні становило лише 26% довоєнного рівня.

Тільки прямі збитки, завдані господарству України, становили 285 млрд крб. Ця сума в 5 разів перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС тощо протягом трьох довоєнних п’ятирічок.

Умовами відбудови зруйнованого народного господарства України були:

командно-адміністративні методи;

державна соціалістична власність;

панування колгоспно-радгоспної системи в сільському господарстві;

повна відсутність економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;

тотальний ідеологічний контроль

Вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну. З України було евакуйовано 550 промислових підприємств, з яких потім повернулося лише близько 150

Широко залучалися до тяжкої праці жінки й підлітки. У 1947 р. у вугільній та металургійній галузях промисловості працювало 35% жінок. На багатьох роботах використовувалася праця підлітків. Все це призводило до травмування, каліцтв, людських втрат на виробництві

Союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту.

Союзне керівництво виділило 24% загальної суми в 75 млрд крб, призначених на відбудову всіх радянських територій, а матеріальні збитки України в роки війни становили 42% загальних збитків СРСР.

Відбудова народного господарства здійснювалась у напруженій міжнародній обстанові (почалися “холодна війна” і гонка озброєнь)

Різко скоротилася чисельність людських ресурсів. Демографічні втрати України протягом січня 1941 р. — липня 1945 р. становили більш як 22% загальної кількості населення. Навіть у 1950 р. населення України становило 36,6 млн душ, тоді як 1940 р. — 41,3 млн.

В Україні відновилися репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА

Карткова система, яка існувала до 1957 р., забезпечувала лише напівголодне існування населення.

Швидкими темпами зростало число промислових робітників.

Кількість робітників за роки повоєнної п’ятирічки зросла у 7 разів, а валова продукція промисловості — у 10 разів

Було здійснено реконструкцію старих заводів і фабрик

Серед секретарів обкомів і міськкомів лише 11% працівників були місцевими жителями, серед завідувачів відділів обкомів і міськкомів їх було 8%, серед голів і заступників голів райвиконкомів — 27%

У 1945 р. в Ужгороді вперше в історії Закарпаття відкрито університет

Виникли такі галузі промисловості, як металообробна, швейна, трикотажна, машинобудівна, приладобудування

Розширилася мережа початкової, середньої та вищої освіти, велась активна боротьба з неграмотністю. Початковою освітою було охоплено всіх дітей шкільного віку. Кількість учнів у 5-10-х класах збільшилася майже у 3 рази. У 1950 р. в Західній Україні діяло 25 вишів (зокрема 3 університети), в яких навчалося близько 34 тис. студентів, було відкрито 110, спеціальних навчальних закладів, в яких навчалося 29 тис. учнів

Організовувалися геологорозвідувальні роботи щодо пошуку нових запасів нафти, газу, а також інших сировинних і мінеральних ресурсів (вугілля, сірки, мінеральних вод)

Було побудовано заводи-гіганти

Було побудовано заводи-гіганти:

Жидачівський паперовий комбінат (найбільший в Європі),

Калуський хімічний комбінат,

автобусний завод у Львові,

заводи автонавантажувачів, кінескопів, телевізорів у Львові.

Мали місце адміністрування, грубість, порушення законів і прав людини, упереджене ставлення до місцевих кадрів, штучне розмежування українців на “східняків” і “західників”

Посилився процес русифікації

Багаті природні ресурси краю по-хижацьки винищувалися.

У 1950 р. з Карпат і Полісся було вивезено 11,2 млн м лісу.

Чинилися репресії щодо мирних жителів.

Колективізація супроводжувалася примусом, залякуванням, погрожуванням, шантажем, провокаціями, вивезенням до Сибіру.

До східних районів СРСР у 1946-1947 рр. було депортовано близько 500 тис. західних українців, переважно сільського населення (65 906 родин). Тривало “розкуркулення” і виселення середняків. На схід було виселено 200 тис. “співучасників бандерівських угруповань”.

Здійснювалася насильницька колективізація сільського господарства, антинародна податкова політика, командні методи хлібозаготівель.

Замість 1,5 млн одноосібних господарств до середини 1950 р. було створено 7190 колгоспів, які об’єднали 98% селянських господарств. Потім відбулося примусове об’єднання колгоспів, їх до кінця 1950 р. стало 800.

Майже всі головні посади в керівництві обіймали вихідці з інших регіонів країни. У 1946 р. місцеві мешканці становили лише 13% номенклатури

Повоєнне розмежування кордонів супроводжувалося переміщенням великої кількості населення.

Насаджувалася комуністична ідеологія.