зазначити послідовність розгортування думки

визначити в тексті мікротеми, чітко й стисло їх сформулювати

вказати, як речення пов'язані між собою в тексті

поділити текст на абзаци

кілька мікротем

група слів, словосполучень та речень

висловлювання, що складається з кількох речень

група речень, об'єднаних темою та головною думкою

День той ткався

і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний, та

подеколи до

нього долучався і сумний.

Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться

берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу на мою

наболілу душу.

Так це ім’я

прилипло до Івана, пізніше письменник додав до нього прізвище

Черемшина, яке

взяв від назви річки Черемош.

Село також у тумані, але з гори видно, як сонце

прудко біжить десь із поля

Чи

знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною

країною, яким обкипає серце від довгого перебування на чужині?

Не

встиг я ще й раз озирнутися гаразд, як по моїх напружених нервах ударила хвиля

рідних, близьких мені звуків.

Але

ні, се не уява: я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується

могутнім грюкотом і гине тихим акордом у плюскоті зливи.

День і ніч

стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами іскри, від

ходи танків тремтіла хата.

Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси

золоті зоря вплітала в трави.

Марко піднімається на підсинений пагорб, де крізь

сон зітхає кучерявий овес, і застигає на місці: од вітряка до нього йде його

Оленка з білим вузликом у руці

Ти

до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться

берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу на мою

наболілу душу.

Так це ім’я

пр

Поети йдуть за

горизонт — поезія зостається віч-на-віч з вічністю.

Черемшина, яке

взяв від назви річки Черемош.

Листя не може

плисти проти течії, воно жовтіє від туги, опадає, і вода відносить його до

моря.

Той, хто з народом долю поділяє, від нього має

щедру нагороду.

У

сю величну хвилину тихо розгортаються кущі — і на галявину виходить Хо.

Хо

сидить посеред галявини, а навкруги нього панує тиша.

Межи

зеленими килимами біліє гречка, неначе хто розіслав великі шматки полотна

білити на сонці, а з поля віють чудові пахощі од нестиглого зерна і польових

квіток.

Долиною повилась річечка, наче хтось кинув

нову синю

стрічку на зелену траву

Минає

літо осінь вже бреде лісів багрець торкнувся вересневий і пахне чебрецем і

листя де-не-де кружляючи лягає під дерева.

Тримаючи

в руках серпа на якому вогко зблискувало сонце мати ступала над галузиною

струмка і об її ноги билось волоття трави.

З

вітром шепочуться квіти пісня дзвенить про любов і над свічадом ріки місяць

примарний зійшов.

Тут росли колючі

кущі терну шипшини та глоду красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини

темно-червоні ягоди що їх у народі звуть вовчими.

Нині

кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і

тривоги.

Над

річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая, трава зеленіє.

А

малі хлопці йшли з рукавицею, у якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса,

гороху.

Уже травень

засвітив свічки каштанів білі, і йде в квітках весна у рідному краю, я так його

люблю, що передать не в силі в закоханих словах усю любов мою.

У верховіттях вітер колобродить, сумує стежка

дичками внатрус.

Я

довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

Щоб затримати

якнайдовше цвітіння, утримуйте рослини в якомога нижчій

температурі або

принаймні на ніч виносьте до прохолодного приміщення.

День

сонячний і прозорий, і хочеться, щоб йому не було краю.