Здійснити комплексне дослідження та аналіз структурних складових інформаційної безпеки за такою структурно-логічною схемою 

Структурно-логічна схема дослідження обраного виду безпеки 

Державний Земельний банк як пастка для приватизації всіх державних земель.

Загрозливою для економічної безпеки держави стала можливість відчуження державних земель через передачу їх у статутний капітал Державного земельного банку. Так, 6 вересня 2012 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» [[i]], яким Кабінету Міністрів України доручено передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу «Державного земельного банку», який не підлягає приватизації. Коротко особливості  діяльності згаданого банку  подано у  Додатку З.

На момент створення ПАТ «Державний земельний банк» в Україні налічувалося 10,6 млн га земель державної форми власності, 1,8 млн. га земель відумерлої спадщини, 1,4 млн га невитребуваних паїв, які планувалося визнати відумерлою спадщиною і передати на баланс банку (досі не передані). Розпорядчий акт про створення Державного земельного банку виданий Постановою Кабінету Міністрів України «Про створення Державного земельного банку» № 609 від 2 липня 2012 р. (Постанова втратила чинність у 2014 р.) [[ii]; [iii]]. За ним землі державної форми власності передавалися до статутного капіталу Державного земельного банку. Інституційною суперечністю є те, що банківські установи у розвинених країнах, у тому числі  країнах ЄС, не можуть бути власниками публічних земель сільськогосподарського призначення через високу ризиковість функціонування банківських установ, неможливість безпосереднього використовування банком земель за призначенням, як і через стратегічне значення сільськогосподарських земель для економічної, особливо продовольчої, безпеки держави.

Передаючи до статутного капіталу банку всі землі державної форми власності, держава перетворюється на корпоративного, а не безпосереднього власника. Відповідно до Цивільного кодексу України, засновники юридичної особи позбавляються майна, яке передають заснованій юридичній особі. Отримуючи статус юридичної особи, Державний земельний банк набуває право власності на майно (землю), яке передане на його баланс, а засновник (держава) зберігає статус вигодоодержувача цієї юридичної особи. Тобто землі перестають бути безпосередньою власністю держави, а мають статус державних лише опосередковано.

Інституційною «пасткою» є й те, що основним видом економічної діяльності ПАТ «Державний земельний банк» є «Інші види грошового посередництва» (код КВЕД 64.19). Тобто основною метою господарювання є фінансова діяльність, а не управління державними землями. Зважаючи на те, що Державний земельний банк проводить фінансову діяльність з високим ступенем ризику, навіть враховуючи, що підприємство не підлягає приватизації, вірогідною є загроза банкрутства цього підприємства, внаслідок чого землі, що є на його балансі будуть передані кредиторам. Подібне закріплення права публічної власності на землю не відповідає критеріям економічної безпеки, посилює загрози відчуження у повному обсязі земель державної форми власності.  Висловлену тезу підтверджує й аналіз статуту ПАТ «Державний земельний банк», у якому у пунктах 7, 9, 10, 12, 14 зазначено цілу низку пунктів [[iv]]:

-    «…п. 7. За напрямами функціонування Банк є універсальним. Банк здійснює банківські операції на підставі банківської ліцензії, а також інші операції відповідно до законодавства та входить до складу банківської системи України»;

-    «… п. 9. Банк має у власності відокремлене майно (в тому числі нерухоме), може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, у тому числі укладати договори (угоди, контракти)»;

-    «… п. 10. Банк провадить діяльність на комерційній основі і володіє, користується та розпоряджається своїм майном і коштами відповідно до цілей діяльності, передбачених цим Статутом;

-    «… п. 12. Банк самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном. Банк не відповідає за зобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором»;

-    «… п. 14. Майно Банку становлять цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Банку. Банк є власником: коштів, отриманих від продажу цінних паперів Банку юридичним та фізичним особам; доходів та майна, отриманих Банком у результаті фінансової та банківської діяльності в Україні та за її межами; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом».

Згідно зі Статутом вся ПАТ «Державний земельний банк» земля державної форми власності, яка буде передана на його баланс, стає майном ПАТ «Державний земельний банк» і цією землею (майном) банк несе відповідальність за своїми зобов’язаннями. Відповідно до реєстраційних даних ПАТ «Державний земельний банк» не перебуває в управлінні державного органу, отже, є самостійною господарською одиницею, яку не контролює орган влади, що зумовлює ризики неналежного контролю за управлінням державними землями і можливості зловживань щодо відчуження на користь третіх осіб.

У розвинених країнах земельні банки є або об’єктами економічних відносин (реєстрами земель, де обліковані землі і потенційні можливості щодо їх використання), або суб’єктами – юридичними особами, які мають статус так званих квазіурядових [[v]]. Такі банки лише здійснюють управління державними і комунальними і приватними землями, які їм власники передають в управління. Але власність на  ці землі залишається за державою, територіальними громадами чи приватними особами і не передається земельним банкам. Крім того, земельні банки у розвинених країнах переважно мають спеціальний статус і не є типовими банківськими установами.

Із засновницьких документів ПАТ «Державний земельний банк», а також зі звітів цієї установи бачимо, що це класична фінансова установа, яка не є спеціалізованою інституцією управління землями. Незважаючи на те, що Постановою КМУ № 418 від 10 вересня 2014 р. було ліквідовано юридичну особу ПАТ «Державний земельний банк», він продовжує функціонувати, про що свідчать звіти про діяльність, а також відсутність у Державному реєстрі підприємств та організацій України інформації про його перебування в процесі ліквідації. На сайті цього підприємства опубліковані фінансові звіти про діяльність банку як фінансової установи, у тому числі і за перше півріччя 2016 року.

Акції ПАТ «Державний земельний банк», викуплені за рахунок коштів державного бюджету в обсязі 120 млн грн, формують статутний капітал банку. Незважаючи на те, що нормативно-правовими базисом визначено обов’язковість передачі всіх земель державної форми власності до статутного капіталу цього банку, досі цього не зроблено, що підтверджує фінансова звітність. Отже, невідомо, на балансі якої юридичної особи перебувають сьогодні державні землі України. Звернемо увагу, що у реєстраційних документах, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

28 грудня 2015 р. Кабінет Міністрів України подав до Верховної ради України законопроект про реорганізацію і приватизацію Державного земельного банку, що формує загрози національній безпеці, оскільки сформований інституційний механізм приватизації всіх державних земель.

З огляду на викладене виникає проблема легітимності функціонування усіх органів та підприємств, які спеціалізуються на обліку та розпоряджанні публічними землями. Без упорядкування системи управління, закріплення права власності на державні землі капіталізувати їх потенціал з вигодою для законного власника (громадян) неможливо. Тобто спостерігаємо повну невизначеність центральних органів влади й створених ними інституцій щодо обліку та управління державними землями України. На нашу думку подібні інституційні «пастки» формують передумови для відчуження публічних ресурсів на користь юридичних осіб приватного права або фізичних осіб, насамперед земель державної та комунальної форми власності, посилюючи загрозу економічній безпеці державі.

Часта зміна назви, організаційно-правових форм, коду ЄДРПОУ без зміни завдань і повноважень центральних органів та установ державної влади, що спеціалізувалися на обліку та управлінні публічними землями, підтверджує, що реорганізація без інституціоналізованого правонаступництва цих органів (установ) була зумовлена можливостями зловживань з державними земельними ресурсами, без відповідальності за ці зловживання, оскільки економічний ефект від такої реорганізації виражений лише у надмірних витратах для держави та погіршенні системи з реєстрації права власності на землю. Для бюджету України реорганізація лише одного відомства пов’язана зі значними трансакційними витратами через зміну вивісок, печаток, бланків та реєстраційних документів права власності на приміщення. Лише зміна цих складників у межах держави потребує, за оцінками публічних аудиторів, близько 50 млн грн [[vi]]. Замість зміни змісту діяльності, повноважень і завдань державних органів відбувається систематична їх трансформація без забезпечення правонаступництва, що поглиблює інституційну кризу і сприяє зловживанням в управлінні публічними ресурсами.

Імітація реформ шляхом перейменування основних органів та інституцій, які формують засади соціально-економічного розвитку , управління, правоохоронних органів без зміни сутності їх діяльності та правонаступництва.

Опис пастки:  Замість змінювати сутність і принципи роботи під виглядом реформ   просто перейменовують  органи влади.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» визначає, що ідентифікаційний код зберігається за суб’єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування. У разі реорганізації юридичної особи за новоствореною особою зберігається код ЄДРПОУ юридичної особи, що реорганізується. У випадку перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Утім, змінами до Постанови КМУ «Про внесення зміни до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України» у 2011 р. [[i]]  таку вимогу було знято стосовно центральних органів виконавчої влади, що унеможливлює встановлення правонаступництва органів влади, майна, яке перебуває на їхньому балансі, відповідальності за відчуження публічної власності на майно, яке перебувало на балансі третіх осіб. Унаслідок зазначених змін внесені положення не визначають статус і правонаступництво інституцій обліку речових прав на землю державної форми власності. Інституційний аналіз дієздатності та правосуб’єктності юридичних осіб, на балансі яких перебували землі державної форми власності показує, що впродовж 1991-2015 рр. в Україні функціонувало сім державних інституцій, які здійснювали облік і на балансі яких перебували державні землі

З усіх центральних державних органів управління відомості про правонаступництво зазначено лише у реєстраційній справі Державного агентства земельних ресурсів України, створеного після 2007 р. Однак, ця державна інституція (не орган влади) створена внаслідок реорганізації не державного органу, який здійснював облік земель (Державного комітету України із земельних ресурсів), а лише його окремого регіонального підрозділу – Івано-Франківського регіонального центру Державного земельного кадастру.

Правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України в його реєстраційній справі зазначений Державний комітет України із земельних ресурсів. Утім, при реєстрації Державного комітету України із земельних ресурсів у 2008 р. відомостей, що цей орган є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України не вказано. Крім того, що управління земельними ресурсами здійснювали юридичні особи, зареєстровані неналежним чином, без забезпечення правонаступництва, після зміни коду ЄДРПОУ під час реорганізації центральних органів виконавчої влади у 2011 р. впродовж 2011-2013 рр. в Україні діяло два центральні органи влади, до повноважень яких відносилося управління земельними ресурсами: Державний комітет України із земельних ресурсів (2008-2013 рр.) та Державне агентство земельних ресурсів (2011-2014 рр.). Відповідно, неможливо з’ясувати, на балансі якої з цих інституцій перебували державні земельні ресурси і до повноважень якої належать облік та управління земельними ресурсами, а також охорона земель.

[i] Про внесення зміни до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України : Постанова Кабінету Міністрів України № 40 від 24 січня 2011 р. URL: http: zakon4 rada gov ua/laws/show/118-96-%D0%BF.

Штучне обмеження права на соціальну допомогу  фізичних осіб-підприємців.

Опис пастки: Фізичні особи-підприємці обмежені у доступі до соціальних допомог, оскільки базисом  розрахунку малозабезпеченості для них є дохід, а не заробітна плата. Не гарантуючи громадянам і недієздатним членам їх родин, права забезпечення життя та розвиток, держава повинна гарантувати право на життя неповнолітнім громадянам через систему соціального забезпечення. Утім, можемо констатувати, що право на життя неповнолітніх громадян України через соціальні допомоги не забезпечується. Зокрема Закон України «Про прожитковий мінімум» визначає стандарт мінімальних витрат для забезпечення неповнолітніх дітей. Відповідно необхідний організаційно-економічний механізм гарантування доходу через можливість його отримання працюючими членами родини, які відповідають за виховання неповнолітніх осіб. При цьому розмір мінімальної заробітної плати повинен враховувати не лише відшкодування витрат на забезпечення життєдіяльності працюючого громадянина, а й членів родини.

При цьому для окремих груп громадян отримання соціальної допомоги на малолітніх дітей стає взагалі неможливим. Для прикладу, доходом фізичної особи-підприємця вважається обсяг усіх коштів, отриманих у процесі підприємницької діяльності. Для фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку, реальні розміри доходу взагалі не визнаються, тому їх доходом вважається розмір встановленого Податковим кодексом України граничного обсягу доходу при встановленні єдиного податку на рік. Але дохід суб’єкта підприємницької діяльності не є тотожним доходу громадянина. Підприємець може не створювати доданої вартості й отримувати збитки, відповідно може не отримувати заробітної плати, за рахунок якої забезпечується життєздатність його родини. Якщо один із батьків має статус фізичної особи-підприємця і є платником єдиного податку, навіть за збитковості господарювання, соціальна допомога на утримання неповнолітньої дитини не надається, що порушує право на життя неповнолітніх громадян.

Передумови та основні причини:  Штучне звуження бази соціальних допомог Кабінетом Міністрів України.

Наслідки: високий рівень бідних серед працюючих, неможливість отримати соціальні допомоги реально потребуючими.

Пропозиції щодо усунення: провести  громадські консультації щодо забезпечення об’єктивного нарахування   соціальних допомог ФОПам, особливо в умовах пандемії.

Здійснити комплексне дослідження та аналіз структурних складових воєнної безпеки за такою структурно-логічною схемою 

Структурно-логічна схема дослідження обраного виду безпеки 

Здійснити комплексне дослідження та аналіз структурних складових економічної безпеки за такою структурно-логічною схемою 

Структурно-логічна схема дослідження обраного виду безпеки 

Невизначеність об’єктів оренди публічного майна – конструктивних елементів благоустрою

Опис пастки: з 2017 року у Львові масово замість договорів оренди землі почали укладати договори оренди конструктивних елементів благоустрою. Причому, коли підприємці просять продовжити договір оренди землі, бо «конструктивних елементів благоустрою» на земельній ділянці, яку вони орендують, немає, їм звичайно ж погрожують, що їх не включать в схему розташування  малих архітектурних форм, а відповідно і позбавлять права на здійснення підприємницької діяльності, вчиняючи прямий тиск. Більшість підприємців погоджується на таку заміну, боячись втратити єдине джерело доходу, не усвідомлюючи, що вони формально перестають користуватися земельними ділянками, втрачаючи право на пролонгацію договорів оренди землі. Хоча де-факто для розміщення тимчасових споруд використовуються саме земельні ділянки, і жодних конструктивних елементів благоустрою на земельних ділянках, які орендують підприємці – немає.

Тобто за договором оренди конструктивних елементів благоустрою підприємцям передають невизначене комунальне майно, яке вони нібито мають зобов’язання зберігати і повернути ці конструктивні елементи у стані, не гіршому, ніж отримали. Втім на сьогодні не існує  систематизованих  переліків так званих конструктивних елементів благоустрою, ні їх технічних паспортів чи інших інвентаризаційних документів. Ці об’єкти майна не перебувають на балансі та не відображені в бухгалтерських звітностях. Тому з’ясувати, що саме передали в оренду, де межі переданого майна, і які його характеристики – неможливо.

Відтак підприємці, які мають неформальні домовленості з владою, можуть захоплювати набагато більші площі, ніж площа орендованих конструктивних елементів благоустрою. Також тимчасові споруди через таку підміну понять можна розташовувати на земельних ділянках, які мають обмеження у використання (охоронні зони комунікацій, в парках і скверах, охоронні зони пам’яток культури тощо).

Мало того, Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об’єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, прийнятим у 2016 р. чітко визначає безальтернативність відмови від землі на користь фантомних конструктивних елементів благоустрою, де цей рекет фактично чітко прописаний:

Ухвалою Львівської міської ради  визначено: «Якщо протягом шести місяців з дати прийняття ухвали міської ради суб’єкт підприємницької діяльності не уклав договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд він втрачає право на встановлення тимчасових споруд, у подальшому – на укладення договору (Ухвала Львівської міської ради №1273 01.12.2016 пункт 5.10)». Ця вимога прямо суперечить чинному наказу № 244 від 20.10.2011 Мінрегіонбуду, який чітко визначає, що підставою для отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди є: – заява у довільній формі про можливість розміщення тимчасових споруд; – графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасових споруд, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів тимчасових споруд з прив’язкою до місцевості; – реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація);

У цьому наказі зазначено: «Цей перелік документів є вичерпним». Тобто для розміщення тимчасової споруди не передбачено оренди конструктивних елементів благоустрою.

Фактично створення не передбачених законодавством умови обумовлює не лише очевидну корупційну складову: невідомо що передають в оренду, а також як ідентифікувати об’єкт майна, що має ознаки шахрайства. В типовому договорі оренди так званих конструктивних елементів благоустрою записано:

1.2. Сторони домовилися, що цей договір не потребує підписання акта приймання-передачі між Орендодавцем та Орендарем. Орендар вступає у користування окремими конструктивними елементами благоустрою з моменту підписання цього Договору». Тобто без акта приймання передачі, та без технічного паспорта орендованого об’єкта. Відтак неможливо визначити , що саме передали в оренду,  чи зберігає орендар орендоване майно

Також пропонований механізм оренди конструктивних елементів благоустрою має істотні корупційні ризики, зокрема пункт цієї ухвали:

3.2. Внесення змін до договорів на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об’єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (тимчасових споруд, літніх майданчиків та літніх майданчиків без прив’язки до стаціонарних об’єктів атракціонів, ярмарків, відкритих ресторанного господарства у м. Львові) у частині розрахунку орендної плати згідно з Методикою розрахунку розміру орендної плати за оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності м. Львова, затвердженої цією ухвалою, не потребує підписання додаткових угод зі сторони орендаря та орендодавця, а проводиться управлінням комунальної власності в односторонньому порядку на підставі цієї ухвали з дати її прийняття».

Тобто управління комунальної власності Львівської міської ради за внутрішнім переконанням без належних правових підстав та бухгалтерської звітності, первинних документів розраховує орендну плату без оцінки та балансового обліку вартості орендованого майна в односторонньому порядку. Яким чином здійснюється цей розрахунок - невідомо. Оскільки  як  визначити площу конструктивного елемента без технічної документації та як встановити вартість орендованого об’єкта- невідомо.

Львівська міська рада як орендодавець сама не має оформлено права власності на так звані конструктивні елементи благоустрою, які передає в оренду. Для того, щоб згідно Цивільного кодексу передати об’єкт майна в оренду, він має бути ідентифікований. Для цього повинна бути оформлена технічна документація. І звичайно, право власності теж має бути оформлене на усі ці об’єкти. У встановленому законом порядку. [[i]].

Передумови і підстави: на наше переконання підствою такої невизначенотсі є намагання представників Львівської міської ради забезпечити розміщення тимчасових споруд з ручним режимом керування, а також розірвати чинні договори орнеди землі, щоб  убезпечитися від їх автоматичної пролонгації. А також отримати змогу передавати в орнеду фактично земельні ділянки з обмеженнями для встановленнф тимчасових сопруд, оскільки аналогічних  обмежень при орнеді конструктивних елементів немає. Також причиною є пасивінсть самих субєктів пубприємництва щодо  вирішення  питання прозорості отримання та використання комунального майна.

Наслідки: істотні корупційні ризики, очевидно ручний розподіл орендованих констурктивних елементів благоустрою, порушення прав субєктів підприємницької діяльності.

Пропозиції щодо усунення: створити публічний реєстр з чітким обгрунтуванням балансвої вартості конструктивних елементів благоустрою.