? який напрям у філософії та методології науки розглядає наукові теорії, гіпотези, закони, поняття та всі інші наукові категорії як засоби, що допомагають раціонально і прагматично вибудувати взаємовідносини людини з навколишнім середовищем (із суспільством, природою, тощо) :

? книга «Тисячоликий герой» (1949) Джозефа Кемпбелла висвітлює питання порівняльної міфології, аналізує міфи різних культур і пропонує поняття "мономіфу", як описання спільної для різних міфів концептуальної схеми побудови наративів про поведінку архетипічних героїв. – В яку філософську концепцію укладається дана книга :

? у рамки якої філософської течії вкладаються такі тези: 1.філософські поняття об'єкта і суб'єкта, буття і свідомості оголошуються сумнівними, а межа між ними - надто невідчутною; 2.буття - це або те, що сприймається, або той, хто сприймає; 3.все, що існує, розуміється як «сукупність відчуттів, закріплених у досвіді». – Це :

? який з підходів у філософії науки стверджує принцип, згідно із яким в інтересах приросту нових знань, у пізнавальному процесі як такому "всі засоби годяться", тобто має домінувати методологічна свобода :

? такі поняття, теоретичні конструкції та напрями, як "аналітична філософія", "лінгвістичний поворот", "мовна гра", "верифіковуваність", – притаманні такому філософському підходу в методології науки, як :

? яка з філософських шкіл оперує такими тезами: 1.світ принципово пізнаваний, потрібно лише позбутися "неспостережуваного" (відмовитися від метафізики); 2.необхідно елімінувати (вигнати) з науки питання про існування Бога/богів, Світової душі, Абсолютного духу, Світового розуму, питання про несвідоме, про безсмертя душі, про ентелехію та інші подібні до них неверифіковані поняття; 3.будь-які метафізичні поняття й твердження безглузді; 4.одним із ключових принципів має стати верифіковуваність. – Це :

? загальна назва ідейної позиції, що представляє наукове знання найвищою цінністю, а всі інші види знання – просто думками, спекуляціями, чи взагалі абсурдом, – це :

? яким терміном М.Фуко називає  сукупність історично зумовлених культурно-когнітивних правил та відносин у конкретному місці та часі; це свого роду прихована і глибинна (несвідома) структура мислення певної культури, що формує над-індивідуальний порядок у той чи інший історичний період; ця історично змінювана структура  визначає умови можливості думок, теорій, концептів, наукових підходів  у кожен період, а також фундаментальні мовні коди, схеми сприйняття, нинішні ієрархії соціальних практик. – Це :

? філософське вчення і напрям у методології науки, що визначає єдиним джерелом істинного, дійсного знання емпіричні дослідження, і заперечує пізнавальну цінність філософського метафізичного дослідження – це :

? хто з нижчезазначених сформулював такі позитивістські тези: 1.є тільки один світ - світ фактів і подій, і всі вони описуються різними природничими науками; 2.мова є межею мислення (мова і мислення збігаються); 3.мовне речення - це картина світу, воно має зі світом одну й ту ж саму логічну форму; 4.усі складні речення складаються з елементарних (протокольних) речень, які безпосередньо співвідносяться із фактами; 5.є царини культури - такі як релігія, естетика, етика - котрі неможна пізнати за допомогою фактів ("Вище невимовне", "Высшее невыразимо"). – Такі тверждення сформулював :