При дисоціативному розладі ідентичності наявна стабільна особистісна структура з періодичними панічними атаками. 

 Дисоціативна фуга передбачає повну втрату ідентичності з тенденцією до мандрів та нової ідентичності. 

Дисоціативні симптоми не супроводжуються симулятивною поведінкою та не мають свідомої мети.

Дисоціативні симптоми можуть бути відповіддю на сильний психологічний стрес, особливо в дитинстві. 

Дисоціація може виявлятись у вигляді амнезії, дереалізації, деперсоналізації або утрати сенсорної/рухової функції без органічної причини. 

Якщо в анамнезі з’являється хоча б один гіпоманіакальний епізод — діагноз РДР стає недійсним. 

При РДР можлива сезонність епізодів, що відрізняє його від БАР. 

Рекурентна депресія завжди супроводжується психомоторною загальмованістю. 

У РДР депресивні епізоди завжди мають однакову тривалість і симптоматику. 

РДР неможливо діагностувати, якщо між епізодами немає періоду повної ремісії. 

Після гіпоманіакального епізоду при БАР ІІ типу пацієнт завжди госпіталізується. 

Гіпоманіакальні епізоди при БАР ІІ типу завжди мають психотичні симптоми. 

У БАР ІІ типу гіпоманія триває щонайменше 4 дні та супроводжується помітною зміною функціонування. 

БАР ІІ типу діагностується лише у випадку наявності маніакального епізоду. 

У РДР пацієнт може мати періоди піднесеного настрою, які не відповідають критеріям гіпоманії. 

Інфляція нарцисичного Я, потреба в постійному віддзеркаленні. 

Домінування сорому над провиною, схильність до самозвеличення.

Немає правильної відповіді.

Тотальна підозрілість і пошук підтвердження ворожості з боку інших.

Інтроєкція агресивного об’єкта, надмірна самокритика, потреба спокутувати провину.

Використання проективних захистів, розщеплення і регресія до симбіотичного рівня.

Схильність до ригідного морального мислення.

Базове недовіра до світу і відчуття, що всі бажають знищити “Я”.

Постійна боротьба між імпульсами і контролем, з акцентом на дії Супер-Его.

Тривожне уникнення міжособистісної близькості через страх бути поглинутим. 

Характерною є пароксизмальна тривога з панічними атаками.

Немає правильної відповіді. 

Симптоми мають тривати не менше одного місяця.

Симптоми не повинні бути частиною культурної або релігійної норми. 

Пацієнт симулює симптоми з корисливою метою. 

Втрата памʼяті виникає на тлі психоемоційного стресу. 

Є стійка впевненість пацієнта, що симптом має тілесне підґрунтя. 

Амнезія переважно стосується автобіографічних подій. 

Втрата памʼяті, яка пояснюється черепно-мозковою травмою. 

Симптоми завжди симулюються свідомо для вторинної вигоди. 

Втрата чутливості або руху має анатомічну відповідність. 

Симптоми виникають раптово, часто в контексті психологичного конфлікту. 

Діагноз може бути поставлений лише після повного неврологічного обстеження. 

Пацієнт часто не проявляє тривоги щодо серйозності симптомів (la belle indifférence). 

Симптоми змінюють локалізацію або тип з часом. 

Пацієнт тривожно румінує щодо хронічної небезпеки смерті. 

Відсутність тривожного афекту, натомість — підкреслена тілесна “віра в хворобу”. 

Пацієнт вважає себе тілесно хворим і не пов’язує симптоми з психікою. 

Зменшення симптомів під час психотерапії без медикації. 

Виражене порушення повсякденного функціонування через фокус на симптомах. 

Доказова наявність органічної причини симптомів. 

Симптоми мають бути перебільшено описані або театралізовані.

Усі відповіді правильні. 

Немає правильної відповіді. 

Наявність щонайменше 6 соматичних симптомів у різних системах тіла. 

Тривалість симптомів щонайменше 6 місяців. 

Нав’язливе прагнення до медичних досліджень попри негативні результати.